Kinixys belliana
Kinixys belliana | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Кінікса Белла
| ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Kinixys belliana (Gray, 1830) | ||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Homopus nogueyi Madakinixys domerguei | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Kinixys belliana (цинікса Белла[1]) — вид черепах з роду Цинікса родини Суходільні черепахи. Має 4 підвиди. Інші назви «гладенька цинікса», «саванна черепаха». Отримала назва на честь британського зоолога Томаса Белла.
Опис ред.
Загальна довжина сягає 22 см. Голова помірного розміру, проте товста. Панцир дещо сплощений зверху, витягнутий. Не має горбків чи гребінців. Звідси походить інша назва цієї черепахи — гладенька цинікса. Задня частина карапаксу з'єднана з основною частиною поперечним суглобом. Задня частину карапаксу може закривати хвіст, притискаючись до пластрону. Хвіст довгий та товстий.
Забарвлення панцира коливається від світло—жовтого кольору з зелений відтінком до червонувато-коричневого кольору. Пластрон більш жовтуватий ніж карапакс.
Спосіб життя ред.
Полюбляє сухі місцини з пагорбами та чагарниковою рослинністю. Харчується рослинами, плодами, хробаками, равликами, пуголовками, дрібними безхребетними.
Парування відбувається з листопада до березня. Самиця відкладає від 2 до 6 яєць. За сезон буває 2 кладки.
Розповсюдження ред.
Мешкає по всій Центральній і Південній Африці, а також на о. Мадагаскар.
Підвиди ред.
- Kinixys belliana belliana
- Kinixys belliana domerguei
- Kinixys belliana nogueyi
- Kinixys belliana zombensis
Примітки ред.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
Джерела ред.
- Broadley,D.G. 1992. The Savannah species of Kinixys (Testudinidae). J. Herpetol. Assoc. Afr. 40: 12-13
- Kuchling, G. 1989. Ökologie, Lebensweise und Überlebenschancen der Landschildkröten Madagaskars. Salamandra 25 (3/4): 169–190