Вікіпедія

Кушнірчук Кіндрат Іванович

Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (січень 2023)
Ця стаття містить ознаки редагувань за винагороду без розкриття, що є порушенням умов використання Вікіпедії. Вміст статті може потребувати приведення до нейтрального викладу інформації. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.

Кушнірчук Кіндрат Іванович (21 вересня1899, Яцковичі, Овруцький район, Житомирська область, Україна — 16 червня 1991, Полтава, Україна) — український історик, освітянин, музеєзнавець.

Кушнірчук Кіндрат Іванович

Життєпис ред.

Кіндрат Іванович Кушнірчук народився 21 вересня 1899 р. в с. Яцковичі на Житомирщині. У 1917 р. закінчив церковно-учительську семінарію. З 1917 по 1925 р. працював учителем і директором шкіл на Житомирщині. У 1929 р. закінчив історичне відділення Київського інституту народної освіти, був учнем відомого історика О.В. Оглоблина. Деякі[хто?] представники радянського музеєзнавства вважали, що Музей Слобідської України в Харкові був створений націоналістами по замовленню націоналістів, тому в 1929 р. було ухвалено рішення про звільнення з музею колишньої директорки Р.С. Данковської, а сам заклад реорганізували у Всеукраїнський історичний музей. Новим директором музею був призначений Кіндрат Іванович Кушнірчук. Радянська влада покладала надії на те, що новий директор перетворить музей з т.з. «націоналістичного» на справжній соціалістичний. Він очолював Всеукраїнський історичний музей у Харкові з 1929 по 1931 рр. З 1929 по 1930 рр. паралельно з роботою в музеї працював викладачем історії України, а з 1930 по 1932 рр. завідувачем кафедри історії СРСР і України в Харківському педагогічному інституті. У 1932 р. К.І. Кушнірчук закінчив аспірантуру на кафедрі Історії СРСР Харківського інституту народної освіти, працював доцентом на кафедрі з 1932 по 1934 рр. У 1934 р., після самогубства М.О. Скрипника, К.І. Кушнірчука звинуватили у «скрипниківщині», виключили з комуністичної партії та позбавли звання доцента. З 1934 по 1937 рр. викладав історію та географію в с. Страхолісся на Київщині. В 1937 р. арештований та позбавлений волі на 10 років, працював на будівництві Куйбишевської ГЕС. У 1941 р. достроково звільнений, реабілітований у 1942 р. З 1941 по 1943 рр. працював у с. Чишми в Башкирії. З 1944 по 1952 рр. працював у Полтавському інституті вдосконалення кваліфікації вчителів. Паралельно з 1946 по 1949 рр. працював старшим викладачем на кафедрі історії СРСР в Полтавському педагогічному інституті. У 1947 р. написав, але не захистив дисертацію «Етногенезис східнослов’янських народів і походження Київської держави». З 1952 р і до виходу на пенсію працював у кількох школах Полтави. Помер 16 червня 1991 р. у Полтаві.

Нагороди ред.

Джерела ред.

  • Булава Л. М. Кушнірчук Кіндрат Іванович // Історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка : збірник матеріалів і біобібліографічні покажчики. – Полтава, 2018.
  • Лапутько В. В. Стархоліська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів[1]
  • Оглоблин О. Українська історіографія 1917–1956. – Київ, 2003.
  • Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 1962. – Т. CLXXIII – С. 7–111.
  • Пустовіт Т. П. Кушнірчук Кіндрат Іванович // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] – Київ, 2016. Т. 16.[2]

Примітки ред.

  1. ↑ Стархоліська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.
  2. ↑ Кушнірчук Кіндрат Іванович.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кушнірчук_Кіндрат_Іванович&oldid=38174788