Куріпка хайнанська
| Куріпка хайнанська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Arborophila ardens (Styan, 1892)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Arboricola ardens Styan, 1892 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Курі́пка хайнанська[3] (Arborophila ardens) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[4]. Ендемік острова Хайнань.
Опис ред.
Довжина птаха становить 26-28 см. Середня вага самця становить 300 г, середня вага самиці — 237 г. Голова чорна, на щоках білі плями, над очима білі "брови". Тім'я і потилиця темно-коричневі, поцятковані чорними плямками. Верхня частина тіла темно-коричнева. поцяткована чорним лускоподібним віземрунком. Горло і бічні сторони шиї чорнуваті, на горлі широкий, яскраво-рудий "комірець". Нижня частина тіла сірувата, живіт охристий. Крила сіро-коричневі.Дзьоб чорний, очі карі, лапи темно-червоні. Самиці мають менші розміри і тьмяніше забарвлення, ніж самці[5][6].
Поширення і екологія ред.
Хайнанські куріпки є ендеміками острова Хайнань, розташованого на південь від Китаю. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 600 до 1600 м над землею.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція хайнанських куріпок становить від 3900 до 5200 птахів (можливо, чисельність занижена). Раніше їм загрожувало знищення природного середовища, однак зараз проводяться заходи з відновлення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Arborophila ardens. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Styan, W.F. (1892). [untitled]. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 1 (2): 6. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ MacKinnon, John; Phillipps, Karen (2000). A Field Guide to the Birds of China. Oxford University Press. с. 40–41. ISBN 9780198549406.
- ↑ Madge, Steve; McGowan, Phil (2010). Pheasants, Partridges & Grouse: Including buttonquails, sandgrouse and allies. Bloomsbury. с. 259. ISBN 9781408135655. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |