Курт Андерсен

Курт Андерсен
нім. Kurt Georg Heinrich Andersen
Народився	2 жовтня 1898; Воробйово, Східна Пруссія
Помер	9 січня 2003 (104 роки); Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна, Друга світова війна, Французька кампанія, Битва за Кавказ, Битва за Зеєловські висоти і Гальбський мішок
Військове звання	Генерал-майор Люфтваффе
Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня	Командор ордена За заслуги перед ФРН
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерсен.

Курт Георг Генріх Андерсен (нім. Kurt Georg Heinrich Andersen; 2 жовтня 1898, Гросс-Гогенраде — 9 січня 2003, Бонн) — німецький воєначальник, генерал-майор люфтваффе, бригадний генерал Федеральної прикордонної служби. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія ред.

Під час Першої світової війни 19 січня 1915 року вступив добровольцем в 3-ю запасну кулеметну роту 3-го (2-го східнонопрусського) гренадерського полку короля Фрідріха-Вільгельма I. З 1916 року служив в частинах зв'язку.

У березні-вересні 1919 року — член Добровольчого корпусу «Грабовскі», який входив до складу «Залізної дивізії», що діяла в Прибалтиці. 16 вересня 1919 року перейшов в поліцію. Служив в поліції порядку в Ельбінг-Марієнбургу, Дортмунді і Дюссельдорфі. 1 серпня 1935 року переведений в люфтваффе, з 1 квітня 1936 року — командир 7-ї батареї 23-го зенітного полку.

З 1 жовтня 1937 року — командир 6-ї батареї, з 1 липня 1938 року — 2-го дивізіону навчального зенітного полку в Тутові, з 3 червня 1940 року — начальник 2-го училища зенітної артилерії в Штольпмюнде. 20 листопада 1942 року призначений командиром 153-го зенітного полку, з яким брав участь у боях на радянсько-німецькому фронті в складі 10-ї зенітної дивізії. Відзначився в боях на Дону, де полк під керівництвом Андерсена в ході однієї операції знищив 43 танки противника. З 26 червня 1943 року — начальник 6-го авіаучилища, з 1 квітня 1944 року — інспектор зенітної артилерії на Сході. Намагався організувати боротьбу проти нальотів радянської авіації. З 30 січня 1945 року — командир 23-ї зенітної дивізії, керував її діями в районі Варшави, а потім на Одері. У травні 1945 року відвів дивізію в Деберіц, де 8 травня здався союзникам. В 1946 році звільнений.

У серпні 1951 року вступив в прикордонну охорону. З 5 січня 1954 року — начальник командування берегової прикордонної охорони в Кілі, з 1 липня 1956 року — інспектор прикордонної варти Міністерства внутрішніх справ ФРН. 31 березня 1961 року вийшов у відставку.

Звання ред.

Лейтенант поліції (15 грудня 1925)
Оберлейтенант поліції (11 серпня 1928)
Гауптман поліції (1 січня 1934)
Гауптман люфтваффе (1 серпня 1935)
Майор (1 жовтня 1938)
Оберстлейтенант (1 січня 1941)
Оберст (1 липня 1942)
Генерал-майор (17 лютого 1945)
Оберст БГС (1 серпня 1951)
Бригадний генерал БГС (1952)

Нагороди ред.

Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Балтійський хрест
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
Медаль «За вислугу років у поліції»

Застібка до Залізного хреста 2-го класу (22 вересня 1939)
Залізний хрест 1-го класу (3 травня 1940)
Нагрудний знак зентної артилерії люфтваффе
Лицарський хрест Залізного хреста (21 грудня 1942)
Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій» (24 грудня 1942)

Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (13 березня 1961)

Література ред.

Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 192.

Посилання ред.

Біографія Курта Андерсена. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]