Курдюк Михайло Григорович
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (13 квітня 2020) |
Курдюк Михайло Григорович (1931—2015) — кандидат біологічних наук, автор близько 120 наукових та 500 науково-популярних праць.
| Курдюк Михайло Григорович | |
|---|---|
| Народився |
26 грудня 1931 Стольне |
| Помер | 2015 |
| Поховання | Стольне |
| Науковий ступінь | кандидат біологічних наук |
| Членство |
Національна спілка журналістів України Національна спілка письменників України |
Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.
Біографія ред.
Михайло Григорович Курдюк народився 26 грудня 1931 року в селі Стольному Березенського району на Чернігівщині. В цьому селі закінчив сім класів, навчання продовжив у Березні та в Дніпропетровську. В Українській сільськогосподарській академії отримав фах інженера лісового господарства і займався лісовпорядкуванням в Омській області та Красноярському краї Російської федерації. Пізніше перевівся до Каразинського саду на Харківщині, де займався науковою роботою з дендрології. Тут же захистив кандидатську дисертацію (1965) і видав першу книгу «Дерева і чагарники Харківщини».
Працював у дендропарку «Олександрія» у Білій Церкві та в заповіднику «Асканія-Нова»[1]. За шість років створив ландшафтний дендрологічний парк на площі 100 гектарів з великою водоймою, що дістала назву на честь виконавця проекту — річка Курдючка.
Завершив наукову та адміністративну кар'єру директором дендропарку «Тростянець» в Ічнянському районі Чернігівської області.
Є засновником 32-гектарного саду чорного горіха біля селища Макошине Менського району на Чернігівщині[2] Створив поливний сад в Асканії- Новій, озеленив центри сіл Тарасівка та Соколівка на Київщині, озеленював райцентр Чаплинку, винзавод "Таврія" тощо[3]
Похований у рідному селі Стольному.
Книги ред.
- «Ліс — наше багатство, краса і здоров'я» (2004 р.), «Екологія буття» (2008 р.), «Подорож у дивокрай» (2010 р.), «Полиновий світ» (2011 р.), «Чарівний край» і «Ліхтенштейн зблизька» (2012 р.)
Примітки ред.
- ↑ Курдюк, Михайло (2012). Ювілейні спогади (українською) . Ічня: ПП "Формат". с. 4—7. ISBN 978-966-1567-21-3.
- ↑ Горіховий ліс посадили козаки - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
- ↑ Нечепа, Василь (2011). Рід козацький, величавий (українською) . Київ: Емма. с. 401. ISBN 978-966-96824-3-7.
Джерела ред.
- ЕСУ [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]