Куницький
сторінка значень у проєкті Вікімедіа
| Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Куницький. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини. |
Куни́цький (форма жіночого роду — Куни́цька) — польське прізвище.
| ||||
|---|---|---|---|---|
| Фонетичні алгоритми (англ.) | ||||
|
| ||||
| Пошук сторінок | у Вікіданих • :посилання: | |||
Відомі носії ред.
- Антоній Куницький — львівський будівничий, член львівського стрілецького товариства.[1]
- Куницький Іван Дмитрович (1944—2004) — голова колгоспу; депутат Верховної Ради СРСР 10-го скликання.
- Куницький Касіян (1848—1918) — церковний і громадський діяч, священик УГКЦ, військовий капелан.
- Куницький Кирило (1781—1836) — український церковний діяч, ректор Київської духовної академії, єпископ Чигиринський, архімандрит Київського Братського монастиря, вікарій Київської митрополії.
- Куницький Леонтій Теофанович (1876—1961) — український галицький церковний і політичний діяч, доктор богослов'я, крилошанин капітули Львівської Греко-Католицької митрополії.
- Куницький Михайло — лауреат літературної премії імені Миколи Гоголя.
- Куницький Михайло Петрович — професор кафедри Інституту розвитку людини ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна“», заслужений економіст України[2]; нагороджений орденом орденом «За заслуги» II ступеня[3].
- Куницький Олександр Олегович (нар. 1983) — український блогер, приватний підприємець, політик.
- Куницька Олена (* — після 1684) — дружина наказного гетьмана Григорія Лісницького та гетьмана Правобережної України Стефана Куницького.
- Куницька Олена Вікторівна (* 1991) — українська самбістка.
- Куницький Стефан (1640—1684) — український військовий, політичний і державний діяч.
- Куницький Ярослав (1926—2009) — наймолодший військовик Української Дивізії «Галичина», штурмшарфюрер.
Примітки ред.
- ↑ Kunicki Antoni. pochodzimyzelwowa.pl (пол.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Указ президента України 335/2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
- ↑ Указ президента України № 368/2018