Куликівська вулиця (Харків)
Куликівська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від Громадянської вулиці і йде на північний схід до вулиці Дарвіна. Від початку і до перехрестя з Чорноглазівською вулицею рух на Куликівській вулиці односторонній, з напрямком до Громадянської вулиці. Між Чорноглазівською і Дарвіна рух на Куликівській вулиці двосторонній.
| Куликівська вулиця Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Київський |
| Колишні назви | |
| Слюсарна, Куликівська, Мельникова | |
| радянського періоду (українською) | Вул. Мельникова |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 910 м |
| Координати початку | 49°59′31″ пн. ш. 36°14′14″ сх. д. / 49.99194° пн. ш. 36.23722° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′45″ пн. ш. 36°14′53″ сх. д. / 49.99583° пн. ш. 36.24806° сх. д. |
| поштові індекси | 61002 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Майдан Конституції» (350 м) |
| Рух | одно- та двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 2 до № 48 |
| Навчальні заклади | НФаУ (Навч. корпус № 3) |
| Медичні заклади | Пологовий будинок № 3 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Куликівська вулиця у Вікісховищі | |
Історія ред.
Заснована вулиця у 2-й половині XVIII століття. Спочатку мала назву Слюсарна (з 1804 р.), потім Куликівська (з середини XIX ст.) Цією назвою вулиця завдячує слобідсько-українському дворянському роду Куликовських. Садибне місце Матвія Прокоповича Куликовського, останнього полковника Харківського полку, було розташоване по цій вулиці. У 1922 р. вулиця отримала ім'я Мельникова Ювеналія Дмитровича — одного з перших українських революціонерів-марксистів. 20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиці було повернено історичну назву Куликівська.[1]
Будинки ред.
- Буд. № 2 — Будинок 2-ї пол. XIX століття, нині банківська установа.
- Буд. № 3 — Пам'ятка архітектури Харкова поч. XIX ст., житловий будинок невідомого архітектора.
- Буд. № 5 — Пам. арх., прибутковий будинок невідомого архітектора поч. XX ст.
- Буд. № 6 — Пам. арх. Приватний особняк, який дещо нагадує замок, у 1912 р. був побудований для двох підприємців-компаньйонів. Архітектором, можливо, був О. М. Гінзбург. Зараз тут розмістився Будинок Художньої й технічної творчості профтехосвіти.
- Буд. № 8 — Пам. арх., прибутковий будинок невідомого архітектора, 1910 р.
- Буд. № 12 — Пам. арх., колишнє єврейське благодійне товариство, в складі якого були чоловіче єврейське училище, дешеві заклади харчування, богодільня і лікарня. Останню в роки війни використовували як лазарет. Архітектор О. М. Гінзбург побудував його у 1909 р. на кошт табачного фабриканта Бураса, відмовившись від оплати своєї праці. Зараз це 3-й навчальний корпус Національного фармацевтичного університету.
- Буд. № 19 — Пам. арх. поч. XIX ст., колишній особняк Бурасів, арх. невідомий. У 1913 р. будинок був реконструйований Б. І. Гершковичем.
- Буд. № 35 — Житловий будинок 1903 р. Можливо, побудований за проектом В. В. Величка.
- Буд. № 46-а — Пологовий будинок № 3. На цьому місці колись стояв будинок Матвія Куликовського.
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ Реєстр актів харківської міської ради. Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.