Кувейт (затока)
Затока Кувейт — затока, північно-західна частина Перської затоки, омиває північно-східне узбережжя Аравійського півострова, у Кувейті. На південному узбережжі затоки розташоване місто Ель-Кувейт. У передмісті Еш-Шувайх[ar] розташовано порт Еш-Шувайх[en]. У західній частині затоки розташоване портове місто Ель-Джахра[en]. У затоці розташовано безлюдний острів Умм-ен-Наміл[en]. Біля входу у затоку — безлюдні острови Файлака, Маскан[en] і Ауха[en].
| 29°26′ пн. ш. 47°56′ сх. д. / 29.433° пн. ш. 47.933° сх. д.Координати: 29°26′ пн. ш. 47°56′ сх. д. / 29.433° пн. ш. 47.933° сх. д. | |
| Прибережні країни |
 Кувейт |
|---|---|
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 285567 |
  Кувейт Кувейт (Кувейт) | |
 | |
Через затоку побудовано міст Джабера. Міст складається з двох частин. Основний міст завдовжки 36,1 км сполучає Еш-Шувайх з місцевістю Ес-Сабія на протилежному, північному березі Кувейт, де заплановано будівництво міста Ес-Сабія[ar][1]. Довжина морської мостової конструкції становить 27 км. Другий міст завдовжки 12,4 км[1] сполучає Еш-Шувайх і передмістя Доха[ar] у південній частині затоки Кувейт біля входу у бухту Сулаїбіхат. Проект включає в себе два штучних острови - Південний і Північний. Для проходу судів побудовано канатний підвісний міст завдовжки 340 м[2].
Місто Ес-Сабія або Мадінат аль-Харір[en] («Місто шовку») намічено заснувати на узбережжі Перської затоки, за 80 км на північ від столиці, навпроти південно-західної частини острова Бубіян[3][4]. В Ес-Сабії планується будівництво 1001-метрового хмарочоса Бурдж Мубарак аль-Кабір[5].
В Ес-Сабія британські археологи під керівництвом Роберта Картера розкопали неолітичне поселення убейдського періоду. Знайдено фрагменти стародавніх кораблів, що представляють собою пластини бітуму з відбитками очерету, що датуються 5000 роком до Р. Х.[6][7] Пластини бітуму знайдені в Акказі[en], місці парфян-сасанідського періоду на колишньому острові у південній частині затоки Кувейт. Пластини бітуму ранньодільмунського періоду знайдені на островах Умм-ен-Наміл і Файлака [8].
Акказ — острів, який у другій половині XX століття був з'єднаний з материком дамбою. Більшість пам'ятників на ньому були знищені під час будівництва нафтового терміналу. Зберігся лише один телль[9].
В Ес-Сабія знаходиться велика теплова електростанція і опріснувальна установка[10][11].. У місцевості Каср-ес-Сабія[12] (від араб. قصر - фортеця) знаходилися руїни форту, який охороняв вхід у протоку Хор-ес-Сабія[ar][13][14].
У період з 30 квітня 1793 року по 27 серпня 1795 року на південному узбережжі затоки була розташована факторія Британської Ост-Індської компанії[15][16][17].
Вхід у затоку обрамляють маяки на острові Ауха і мисі Ель-Ард [ar] в Ес-Салім. У порту Доха під час Іракської війни знаходилася база армії США «Кемп-Доха[en]» [18].
Примітки ред.
- ↑ а б У Кувейті завершують будівництво найдовшого у світі автомоста. РИА Новости. 4 січня 2019. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- ↑ Проект одного з найдовших мостів у світі у затоці Кувейт. interparus.com. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- ↑ Арабские страны : История, экономика, политика : Сб. ст. / АН СССР, Ин-т востоковедения; [Редкол.: Р. Н. Андреасян (отв. ред.) и др.]. — М. : Наука, 1986. — С. 95. — 278 с.
- ↑ Кувейт вкладе $ 132 млрд в амбітне[http://www.example.com назва посилання] «Місто шовку». Одна з цілей проекту - поліпшення відносин з Ізраїлем. NEWSru.com. 4 липня 2008. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- ↑ 800 метров – не предел для небоскребов будущего. NEWSru.com. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- ↑ Lawler, Andrew. Report of Oldest Boat Hints at Early Trade Routes : [англ.] // Science. — 2002. — Vol. 296, no. 5574 (7 June). — С. 1791—1792. — DOI:10.1126/science.296.5574.1791.
- ↑ Weekes, Richard (1 квітня 2001). Secrets of world's oldest boat are discovered in Kuwait sands (англ.). Telegraph. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 26 квітня 2019.
- ↑ Jacques Connan, Robert Carter. A geochemical study of bituminous mixtures from Failaka and Umm an‐Namel (Kuwait), from the Early Dilmun to the Early Islamic period : [англ.] // Arabian Archaeology and Epigraphy. — John Wiley & Sons, 2007. — Vol. 18, no. 2 (26 November). — С. 139—181. — ISSN 1600-0471. — DOI:10.1111/j.1600-0471.2007.00283.x.
- ↑ Гаибов В. А., Кошеленко Г. А. Христианские археологические памятники на Востоке (первое тысячелетие н. э.) // Христианский Восток. Серия, посвященная изучению христианской культуры народов Азии и Африки. — М. : «Индрик», 2006. — Т. 4 (Х) (2002): Новая серия. — С. 136–176.
- ↑ Subiya Oil-Fired Power Plant. Power Technology (англ.). Verdict Media Limited. 2019. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- ↑ 750 MW Sabiya - 3 CCGT Power Plant , Kuwait (англ.). L&T-Sargent & Lundy Limited. 2018. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- ↑ Шаблон:Атлас мира
- ↑ Iraq & The Persian Gulf. — London, New York : Routledge, 2005. — P. 150. — 256 p. — ISBN 9780710310422.
- ↑ Hewins, Ralph. A golden dream: the miracle of Kuwait. — W.H.Allen, 1963. — P. 50. — 318 p.
- ↑ Сенченко И. П. Кувейт : Мозаика времен. — СПб. : Алетейя, 2017. — С. 223. — 644 с. — ISBN 978-5-906980-10-6.
- ↑ Воропаев А. И., Алексеева Н. Н. и др. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2010. — Т. 16. Крещение Господне — Ласточковые. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-347-7. (рос.)
- ↑ Ю. И. Лосев, Б. В. Сафронов. Новая история стран Азии и Африки : учебное пособие для бакалавриата и магистратуры. — 2-е изд, испр. и доп. — М. : Издательство Юрайт, 2019. — С. 190. — 305 с. — (Университеты России). — ISBN 978-5-534-10425-7.
- ↑ Russ Rowlett (6 серпня 2009). Lighthouses of Kuwait. ibiblio.org (англ.). University of North Carolina at Chapel Hill. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 25 квітня 2019.