Кува́лда — ручний інструмент, великий ручний дворучний молот[1]. Слово «кувалда» запозичене з російської мови, де утворене шляхом метатези від ранішого «ковадло» (яке походить через українське або білоруське посередництво з пол. kowadło), існує також версія питомо російського походження — від префікса «ку» + «валить»[2].

Кувалда
Зображення
Наступник Молот, Гідравлічний молот і Дизель-молот
Код MCN 8205.20.00
CMNS: Кувалда у Вікісховищі
Удар кувалди
Кувалди
Види голівок кувалди

Кувалда — ударний інструмент, який являє собою важкий (до 16 кг) молот з плоскими бойками (клюпами), що застосовується при важких ковальських роботах, на демонтажі і монтажі конструкцій, де потрібна велика ударна сила. Від молотка кувалда відрізняється значно більшою масою бійка, довжиною руків'я.

Кувалда — один з найдавніших інструментів, відомих людству. Відповідно до поширенішої етимології, кувалда була ковальським інструментом.

Ударні інструменти повинні бути максимально надійні. Особлива увага приділяється кріпленню рукоятки з головкою. Отвір у головці кувалди («всадив»)[джерело?], куди вставляється руків'я, повинен бути еліптичної форми і мати ухил від середини до бічних граней 1:10. Це забезпечує надійне кріплення після забивання клина і полегшує насадження головки на руків'я.

Практика показала, що найнадійнішими є металеві клини, які входять на глибину, рівну 2/3 ширини голівки молота; забивати клин слід похило до вертикальної осі. Це дозволяє розпирати деревину в двох площинах.

Див. також ред.

Посилання ред.

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

Джерела ред.