Крістіна Шарлотта Вюртемберзька

княгиня-консорт Східної Фрізії

Крістіна Шарлотта Вюртемберзька (нім. Christine Charlotte von Württemberg, 21 жовтня 1645 — 16 травня 1699) — вюртемберзька принцеса з Вюртемберзького дому, донька герцога Вюртембергу Ебергарда III та рейнграфині Анни Катерини Зальм-Кірбурзької, дружина князя Східної Фризії Георга Крістіана. Регентка Східної Фризії у 1665—1690 роках.

Крістіна Шарлотта Вюртемберзька
нім. Christine Charlotte von Württemberg
Крістіна Шарлотта Вюртемберзька
Крістіна Шарлотта Вюртемберзька
Портрет Крістіни Шарлотти пензля невідомого майстра
2-а княгиня-консорт Східної Фризії
Початок правління: 14 травня 1662
Кінець правління: 6 червня 1665

Попередник: Юстіна Софія Барбі-Мюлінгенська
Наступник: Ебергардіна Софія Еттінген-Еттінгенська

Дата народження: 21 жовтня 1645(1645-10-21)
Місце народження: Штутгарт, герцогство Вюртемберг
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 16 травня 1699(1699-05-16) (53 роки)
Місце смерті: Брухгаузен, Священна Римська імперія
Поховання Cirksena mausoleum in Aurichd
Чоловік: Георг Крістіан
Діти: Ебергардіна Софія, Юліана Шарлотта, Крістіан Ебергард
Династія: Вюртемберзький дім, Кірксена
Батько: Ебергард III
Мати: Анна Катерина Зальм-Кірбурзька

Біографія ред.

Народилась 21 жовтня 1645 року у Штутгарті восьмою дитиною та четвертою донькою в родині герцога Вюртембергу Ебергарда III та його першої дружини Анни Катерини Зальм-Кірбурзької. Мала старшого брата Йоганна Фрідріха та сестер Софію Луїзу, Доротею Амалію та Крістіну Фредеріку. Інші брати померли немовлятами до її народження. Згодом сімейство поповнилося шістьома молодшими дітьми, з яких п'ятеро досягли дорослого віку.

У 1648 році у герцогство потерпало від епідемії бубонної чуми, яка значно скоротила населення країни.

 
Портрет Георга Крістіана пензля невідомого майстра

Крістіна Шарлотта втратила матір у 9-річному віці. Батько за рік одружився вдруге з юною графинею Еттінген-Еттінгенською Марією Доротеєю Софією. Від цього союзу у принцеси з'явилося 11 єдинокровних сиблінгів, четверо з яких досягли дорослого віку. Більшість з них народилися вже після її одруження.

Крістіна Шарлотта вважалася однією з найкрасивіших і найрозумніших принцес свого часу, граційною дівчиною та надихаючою співбесідницею.[1]

У 16 років була видана в шлюб з 28-річним графом і князем Східної Фризії Георгом Крістіаном. Весілля відбулося 14 травня 1662 у Штутгарті. У шлюбі народила трьох дітей:

  • Ебергардіна Софія (1663—1664) — прожила 1 рік;
  • Юліана Шарлотта (1664—1666) — прожила 2 роки;
  • Крістіан Ебергард (1665—1708) — князь Східної Фризії від народження, був двічі одруженим, мав 11 дітей від обох шлюбів.

Чоловік раптово помер 6 червня 1665 року, а 1 жовтня Крістіна Шарлотта народила сина, який від народження став графом і князем Східної Фризії. Крістіна Шарлотта стала при ньому регенткою.

 
Крістіна Шарлотта на гравюрі

Правила безкомпромісно та прагнула перетворити Східну Фризію на абсолютистську державу, що неодноразово призводило до конфліктів зі станами і кілька разів ставило країну на межу громадянської війни. Так, одним із перших її рішень було усунути співрегента Ецдарда Фердинанда від державних справ. Втім, зусилля Крістіни Шарлотти не увінчалися успіхом, оскільки імператор у 1677 році підтвердив привілеї станів. Княгиня не змирилася з поразкою і кілька наступних років просувала свої плани реформ, особливо, реорганізацію адміністрації.[1]

У зовнішній політиці уклала 22 грудня 1666 року прикордонний договір із графством Ольденбург, так звану Золоту лінію, яка і дотепер відокремлює Східну Фризію від Ольденбурзької Фрисландії.

Наприкінці 1684 року залишила країну через ворожість станів і кілька наступних років провела у Відні, намагаючись відстояти свої виключні права. У 1688 році імператор, поступившись станам, передчасно проголосив Крістіана Ебергарда повнолітнім. Втім, Крістіні Шарлотті вдалося на рік відстрочити свою відставку. Повернувшись до князівства восени 1689 року, вона передала правління синові лише у березні 1690 року.[1]

Надалі жила у Берумському замку, своїй удовиній резиденції, який належав їй ще від 1665 року.[2] Там вона провела ремонтні роботи, внаслідок яких будівля стала одним із найрозкішніших княжих палаців.[3]

Померла у Брухгаузену 16 травня 1699 року, навідуючи свою найкращу подругу Софію Ганноверську. Була похована у мавзолеї родини Кірксена в Ауриху.[4] Ворожість до колишньої княгині у Східній Фризії залишалась настільки яскраво вираженою, що різні громади відмовилися прийняти хвалебний текст, який її син обрав для похоронної проповіді. Однак друзі та родичі судили про Крістіну Шарлотту зовсім інакше, ніж її політичні опоненти. Протягом усього життя вона підтримувала тісний контакт із сім'єю, до якої була дуже прив'язана, регулярно наносила їм візити та щоденно писала листи.[1]

Генеалогія ред.

Фрідріх I
 
 
Сибілла Ангальтська
 
 
Йоахім Фрідріх Бранденбурзький
 
 
Катерина Кюстринська
 
 
Отто I
 
Отілія Нассау-Вайльбурзька
 
Йоганн Георг I
 
Маргарита фон Шонбург-Ґлаухау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Фрідріх
 
 
 
 
 
 
Барбара Софія Бранденбурзька
 
 
 
 
 
 
Йоганн Казимір Зальм-Кірбурзький
 
 
 
 
 
Доротея Зольмс-Лаубахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ебергард III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Катерина Зальм-Кірбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна Шарлотта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. а б в г Christine Charlotte, in: Biographisches Lexikon für Ostfriesland [1] [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.]
  2. Берумський замок [2] [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Офіційний сайт Берумського замку [3] [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. Мавзолей Кірксена в Ауриху [4] [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]

Література ред.

  • Joachim Fischer: Christine Charlotte. In: Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, стор. 160.
  • Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 3: Das Haus Württemberg von Herzog Wilhelm Ludwig bis Herzog Friedrich Carl. Hohenheim, Stuttgart/Leipzig 2002, ISBN 3-89850-084-5/ISBN 978-3-943066-11-1, стор. 70–133.

Посилання ред.