Вікіпедія

Крістоф Магнусон

Крістоф Магнуссон (справжнє ім'я Крістоф Вейтемеєр-Магнуссон, нар. 4 березня 1976(1976березня04); Гамбург) — ісландсько-німецький письменник і перекладач. Живе у Берліні.

Крістоф Магнусон
Народився 4 березня 1976(1976-03-04)[1][2][3] (48 років)
Гамбург, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Діяльність перекладач, письменник, драматург, есеїст
Alma mater Міжнародна письменницька програмаd
Нагороди
CMNS: Крістоф Магнусон у Вікісховищі

Життя та літературна діяльність ред.

Навчався на виконавця церковної музики, потім вивчав літературну та сценарну майстерність у Лейпцигу та Берліні, ісландську літературу у Рейк'явіку. Його творчість охоплює різні жанри — романи, театральні п'єси, оповідання та репортажі. Крім того, Магнуссон перекладає ісландську літературу німецькою мовою. За свою літературну та перекладацьку роботу він відзначений багатьма нагородами, стипендіями на перебування як запрошеного автора та перекладача. Серед них стипендія Інституту імені Гете Stadtschreiber у Пуне (Індія); Writer in Residence у Массачусетському технологічному інституті та Translator in Residence у Європейській перекладацькій колегії Штралена (Europäisches Übersetzer-Kollegium Straelen). Магнуссон викладав у багатьох університетах. Він є членом ПЕН-клубу Німеччини[4].

Широку популярність здобула його п'єса «Männerhort» (2002). Комедія була перекладена французькою[5], англійською, шведською, турецькою[6], болгарською[7], естонською[8], словацькою, чеською[9] та польською мовами. Понад 80 театрів здійснили постановку п'єси.

У 2018 році російське видавництво Ексмо випустило роман «Анатомія щастя»[10]. Романи Магнуссона користуються великим інтересом і перекладаються різними мовами. Зі своїм дебютним романом автор був запрошений до участі у конкурсі ім. Інгеборг Бахман — найбільший у німецькомовному просторі літературний конкурс. Два наступні романи також привернули до себе значну медійну увагу, посіли місце у списках німецьких бестселерів. Його роман «Das war ich nicht» (укр. Це був не я) про спекуляції на біржі і тим самим торкаючись проблеми суспільства був номінований на Німецьку книжкову премію у 2010 році[11].

Стиль Крістофа Магнуссона відрізняється гумором та легкістю. В одному інтерв'ю він сказав: «Гумор для мене […] це дуже важливий спосіб бачення світу. […] І як подивишся навколо — на те, що відбувається сьогодні у галузі політичної риторики, — так мимоволі погодишся з тим, що люди, позбавлені почуття гумору, не заслуговують на довіру. Адже гумор — це певний тип сприйнятливості, а й уміння поглянути себе з боку. Людина, яка має почуття гумору, навряд чи стане легкою жертвою маніпуляцій. І вже точно те, що об'єднує всі тоталітарні режими, так це повна відсутність у них почуття гумору»[12].

Бібліографія ред.

Романи
Сценічні адаптації
  • Das war ich nicht. Прем'єра 16 грудня 2010 року у Театрі Базеля (режисер Ронні Якубашк).
  • Zuhause. Прем'єра 30 квітня 2010 року у Ростокському народному театрі (режисер Ронні Якубашк).
П'єси
  • Sushi für alle. Verlag der Autoren, Франкфурт-на-Майні 2010, ISBN 978-3-88661-337-3. Прем'єра 11 брезня 2011 року у Дортмундському театрі (режисер Олівер Д. Ендресс).
  • Männerhort. Verlag der Autoren, Франкфурт-на-Майні 2002, ISBN 3-88661-286-4. Прем'єра 19 жовтня 2003 року у Боннському театрі (режисер Кей Фогес).
  • Enge im Haus und im Sarg. Прем'єра 7 листопада 2000 року у Фольксбюні на майдані Рози Люксембург у Берліні (режисери Крістін Ампфенбах й Антьє Веннінгманн).
  • Der totale Kick. Verlag der Autoren, Франкфурт-на-Майні 2000. Прем'єра 1 листопада 2001 року у Дрезденському державному театрі (режисер Ганс Фалар).
Туристична література
Переклади з ісландської мови німецькою мовою
  • Einar Kárason, Die Sturlungen. Die große Isländer-Saga (ісл. Skamöld). btb-Verlag, Мюнхен 2017, ISBN 978-3-442-75670-4.
  • Auður Jónsdóttir, Jenseits des Meeres liegt die ganze Welt (ісл. Vetrarsól). btb-Verlag, Берлін 2011, ISBN 978-3-442-75253-9.
  • Þórbergur Þórðarson: Islands Adel (ісл. Íslenzkur Aðall). Verlag S. Fischer, Франкфурт-на-Майні 2011, ISBN 978-3-10-078023-2.
  • Sigurbjörg Þrastardóttir, Fackelzüge — Ein Liebeslied (ісл. Blysfarir). Blumenbar, Берлін 2011, ISBN 978-3-936738-97-1.
  • Steinar Bragi, Frauen (ісл. Konur). Verlag Antje Kunstmann, Мюнхен 2011, ISBN 978-3-88897-724-4.
  • Einar Kárason, Versöhnung und Groll (ісл. Ofsi). btb-Verlag, Мюнхен 2011, ISBN 978-3-442-75252-2.
  • невідомий, Die Saga von Grettir Ásmundarson (давньоісландська: Grettis Saga Ásmundarsonar), у: Isländersagas Band 3, Verlag S. Fischer, Франкфурт-на-Майне 2011, ISBN 978-3-10-007624-3.
  • Hallgrímur Helgason, Zehn Tipps, das Morden zu beenden und mit dem Abwasch zu beginnen (ісл. 10 ráð til að hætta að drepa fólk og byrja að vaska upp). Tropen-Verlag, Штутгарт 2010, ISBN 978-3-608-50108-7.* Auður Jónsdóttir, Wege, die das Leben geht (ісл. Ósjálfrátt). btb-Verlag, Берлін 2016, ISBN 978-3-442-71487-2.
  • Jón Atli Jónasson, Rambo 7. Rowohlt Theaterverlag, Райнбек 2006.
  • Þorvaldur Þorsteinsson: Aufruhr im Zauberwald (ісл. Skilaboðaskjóðan). S. Fischer, Франкфурт-на-Майні, 2005.
  • Þórbergur Þórðarson: And Björk, of course…. S. Fischer, Франкфурт-на-Майні, 2003.
  • Einar Kárason, Sturmerprobt (ісл. Stormur). btb-Verlag, Мюнхен 2007, ISBN 978-3-442-75158-7.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122628098 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ Mitglieder [Архівовано 2023-04-19 у Wayback Machine.] проверено 26 сентября 2020(нім.)/(англ.).
  5. ↑ L’Arche Editeur - Agence - Répertoire des pièces. arche-editeur.com (фр.). Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 29 березня 2017.
  6. ↑ Yollarda - Cultural Bridges - Events - Goethe-Institut. goethe.de (англ.). 3 березня 2010. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 29 березня 2017.
  7. ↑ Plovdiv, Bulgaria – Programm für April. plovdivguide.com (нім.). 2 квітня 2007. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  8. ↑ VAT Teater. vatteater.ee (англ.). 2006-10. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 29 березня 2017.
  9. ↑ Kutloch « Kutloch aneb I muži mají své dny « Studio DVA divadlo (чес.). Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  10. ↑ Эксмо Анатомия счастья' (рос.). Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  11. ↑ Zeitung, Süddeutsche. Heiliger Bimbam. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 19 квітня 2023.
  12. ↑ радио (нім.). Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 28 березня 2019.

Література ред.

  • Тімо Трайбер, Kristof Magnusson: Das war ich nicht. Bergmoser + Höller, Ахен 2014 ISSN 0178-0417.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крістоф_Магнусон&oldid=39319172