Крона дерева

Деревна́ кро́на, рідше коро́на, також верхові́ття, — сукупність гілок і листя у верхній частині рослини, що продовжує стовбур від першого розгалуження до верхівки дерева або чагарника зі всіма бічними відгалуженнями та листям.

Крона дерева

Крона дерева у Вікісховищі

Верховіття дуба

Розрізняють такі риси, як форма крони — від колоноподібної (тополя) до розкидистої (дуб), так і її щільність — від щільної до рідкої, ажурної.

Крона чагарника — куща рокитника звичайного

Крона дерева — тополі

Оскільки під дією світла в листі завдяки фотосинтезу відбувається синтез необхідних речовин, у дерева утворюється крона, яка дозволяє найкращим чином отримувати необхідне для розвитку світло та протистояти вітру. Дерева з міцною деревиною часто відрощують ширшу та щільнішу крону, а з ламкою — ажурну.

Складаючи садову композицію з дерев і чагарників, багато звертають увагу лише на загальні габарити рослини, колір її листя, оздобність квітів і плодів, та не осягають можливості, які можуть відкрити перед ландшафтним дизайнером різноманітні форми верховіття. Так, звичайна і колоноподібна яблуні не надто схожі, тому в садовій композиції вони грають різні ролі.

Серед безлічі садових крон, як природних, так і утворюваних за допомогою обрізки, можна виділити такі основні групи:

• пірамідальні (конусоподібні)
• колоноподібні (вертикальні)
• округлі (кулясті, овальні, подушкоподібні, яйцеподібні)
• плакучі (з пониклим гіллям)
• розпростерті (витягнуті поземно)
• розлогі (пейзажні, без чіткої форми)

У природному лісовому насадженні сукупність крон складає намет лісу.

Див. також

• Гілка
• Корінь

Джерела

• А. О. Слюсарев, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін. «Біологія: навчальний посібник». Пер. з рос. та ред. В. О. Мотузного. 2-ге вид. Київ: Вища школа, 1999.

Література

• Колектив авторів. Обрізка дерев // Європейський стандарт. — 2021. — 42 с.