Вікіпедія

Кривцов Максим Олександрович

український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кривцов.

Макси́м Олександрович Кривцо́в[2] (позивний «Далі»; 22 січня 1990, м. Рівне — 7 січня 2024, Харківська область[3][4][5]) — український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України[2], учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).

Максим Кривцов
Максим Олександрович Кривцов
 Молодший сержант
Максим Кривцов влітку 2020 року
Загальна інформація
Народження 22 січня 1990(1990-01-22)
Рівне
Смерть 7 січня 2024(2024-01-07) (33 роки)
Харківська область
Поховання Рівне
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Київський національний університет технологій та дизайну
Псевдо «Далі»[1]
Військова служба
Роки служби 2014—2019, 2022—2024
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Максим Кривцов народився 22 січня 1990 року в Рівному. Його батько був продавцем преси, мати — шкільним бібліотекарем. Навчався в Рівненських загальноосвітніх школах № 23 та № 28. Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівного за спеціальністю «Виробництво нетканих текстильних матеріалів»[1][6].

2014 року закінчив Київський національний університет технологій та дизайну, де вивчав проєктування взуття та шкіряних виробів. Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра ательє, SMM-ником проєкту «Строкаті єноти»[1][6].

Учасник Революції гідності. Від 2014 — на фронті як доброволець; учасник АТО/ООС. Брав участь у бойових діях у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» (2014—2015), згодом — старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України (2016—2019). Після демобілізації: контент-менеджер Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» та копірайтер Veteran Hub[6].

З початком повномасштабного російського вторгнення знову вступив до лав Збройних сил України[6].

 
Могила Максима Кривцова, кладовище «Нове»

Разом з Максимом 7 січня 2024 року загинув і його рудий кіт, якому він присвятив вірш[6][7]. 11 січня відбулося прощання з військовим у Михайлівському Золотоверхому соборі, а потім на Майдані Незалежності в Києві[8]. Похований 12 січня в рідному місті Рівне на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»)[9].

Творчість ред.

Вірші писав з підліткового віку[1]. Друкувався в збірках із творами інших авторів — «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?»[6]. Захоплювався фотографуванням[3].

Пісні на поезії Максима виконує український гурт «Yurcash» — «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО», «Жовтий скотч» (звучить у фільмі «Наші Котики»)[6].

2023 року видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці», яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН[6][10].

Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів «Перемир'я» та «Буду повертатись», що були зняті в Пісках Донецької області у 2015 році. Також Максим з'являється в епізоді документального фільму Романа Любого «Зошит війни». Кривцов перед бійницею читає свій вірш́[джерело?].

Нагороди ред.

  • орден «За заслуги» III ступеня (22 січня 2024, посмертно) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку[11];
  • Хрест Заслуги (17 січня 2024, посмертно) — за героїчний вчинок під час бойових дій[джерело?].

Вшанування пам'яті ред.

Селекціонер з Дніпра Євген Рудницький вивів новий сорт фіалки «RUD-Далі» на честь Максима Кривцова[12].

У лютому 2024 року українська співачка Vivienne Mort випустила пісню на слова Максима Кривцова «Не ходи ти тут, не ходи»[13].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Анна-Лілія Кокора (4 листопада 2020). «Кохання не зобов'язує до того, чого ти не хочеш». Gazeta.ua.
  2. ↑ а б Ольга Скотнікова (7 січня 2024). Поет і військовий Максим «Далі» Кривцов загинув на фронті. Вечірній Київ.
  3. ↑ а б Максим Кривцов. Платформа пам'яті Меморіал.
  4. ↑ Поет Максим Кривцов загинув на війні. Радіо Свобода. 8 січня 2024.
  5. ↑ Тепер він розквітне фіалкою. У Києві попрощалися з поетом і воїном Максимом Кривцовим «Далі». Фоторепортаж. Новинарня. 11 січня 2024.
  6. ↑ а б в г д е ж и На війні за Україну загинув доброволець, поет Максим Кривцов. Новинарня. 7 січня 2024.
  7. ↑ На фронті загинув український поет Кривцов Максим. Букви. 8 січня 2024.
    Поліна Іваненко (7 січня 2024). «Непоправна втрата для України»: на війні загинув відомий поет. РБК-Україна.
  8. ↑ Віолетта Карлащук, Влада Прізова (11 січня 2024). У Києві попрощалися з поетом та військовим Максимом «Далі» Кривцовим. Суспільне Новини.
  9. ↑ Анастасія Грунтківська, Надія Кривко (12 січня 2024). «Не знаю, як ми будемо без нього»: у Рівному попрощалися із військовим та поетом Максимом Кривцовим. Суспільне Новини.
  10. ↑ Найкращі українські книжки 2023 року за версією ПЕН. Pen Ukraine. 28 грудня 2023.
  11. ↑ Указ Президента України від 22 січня 2024 року № 16/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  12. ↑ Селекціонер із Дніпра вивів сорт фіалки, який присвятив загиблому поету і воїну Максимові Кривцову. УП. Життя. 16 січня 2024.
  13. ↑ Оксана Заблоцька (14 лютого 2024). Vivienne Mort випустили нову пісню на вірш загиблого воїна Максима Кривцова. Суспільне Новини.

Джерела ред.

Посилання ред.

Відеофрагменти ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кривцов_Максим_Олександрович&oldid=42278839