Наполеонка, кремувка — польське тістечко, що складається з двох листків листкового тіста, перекладених збитими вершками, заварн́им кремом, пудингом[1] або кремом безе, зазвичай посипається цукровою пудрою[2].Також прикрашене кремом або покрите шаром глазурі.

Наполеонка
Походження  Республіка Польща
Необхідні компоненти листкове тісто, Крем і Збиті вершки
Кремувка
Наполеонка з кремом безе

Походження тістечка і назви «наполеонка» ред.

Тістечко це виготовляють на зразок французького mille-feuille[3] — десерту, що складається з трьох шарів листкового тіста, перекладеного кремом або варенням. Місцем походження mille-feuille, серед інших, подається Неаполь. У французькій мові прикметник «неаполітанський» звучить як «наполітен», і, ймовірно, у зв'язку із перекрученням цього слова, цей десерт та його похідні називають у європейських країнах «наполеонами», «наполеонками», тощо — що, як передбачається, має відношення до Наполеона Бонапарта[4].

Наполеонки (в формі однини наполеон чи наполеонка) як тістечка, що складаються з трьох частин якогось тіста, вистелених кремом, варенням, були зафіксовані на початку XX століття у «Словнику польської мови» (так званий «варшавський словник») за редакцією Я. Карловича, А. Кринського та В. Недзведського[5].

Регіоналізми ред.

 
Група есперантистів перед варшавською кондитерською Наполеонка під час конгресу 1937 року.

За деякими джерелами, у Варшаві термін «наполеонка» був прийнятий з однойменної довоєнної кондитерської з такою ж назвою. «Наполеонка» належала Феліксу Голашевському, знаходилась за адресою вул. Свентокшиська, 26 і стикалася з фронтом Наполеонової площі[6]. Тістечка що продавались в «Наполеонці», нібито отримали свою назву від кондитерської і були її фірмовим продуктом[6]. У 1930 році Голашевський запустив на вулиці Нови Свят, 53 (на місці відомої кондитерської «Креси») ще одну кондитерську з такою ж назвою[6]. У 1936 році замінив кондитерську з вулиці Нови Свят на «Наполеонку» на вулиці Пулавській, 3[6].

У Вроцлаві відомими є як наполеонки (з вершковим кремом) так і кремувки (з ванільним і пудинговим кремом)[7]. В Лодзі — все навпаки.

У Великопольщі для обох типів тістечок був прийнятий термін «наполеонка»[3].

У Малопольщі, натомість, існує «кремувка»[3], при цьому тістечко з блідо-рожевим кремом на основі білків називається «наполеон».

Папські кремувки ред.

16 червня 1999 року під час зустрічі з мешканцями Вадовиці папа Іван Павло II згадав про кремувки, які він їв у місцевій кондитерській у молодості:

  А там була кондитерська. Закінчивши уроки в школі, ми ходили на кремувки. Але ми все це пережили, ці кремувки після уроків[8],  

звідки й взялося означення папська кремувка або вадовицька кремувка. Кондитерська, яку відвідував Кароль Войтила, була розташована на розі Ринку та вулиці Міцкевича (під № 15) і вже не існує. Її очолив кондитер Кароль Хагенхубер, який приїхав з Відня до Вадовиць у 1936 році. В даний час деякі кремувки, що продаються під назвою «папські», містять алкоголь, що пояснювало б неоднозначну посмішку, з якою Іван Павло II згадував ці тістечка. Однак, за словами сина Хагенхубера, в тістечках із кондитерської його батька точно не було алкоголю[9]. Згідно з переказів, Кароль Войтила побився об заклад з друзями, хто з'їсть найбільше кремувок. Войтила за один раз з'їв десяток або близько того — залежно від джерела мова йде про дванадцять[10] або вісімнадцять[9].

Кремувки, згадані Войтилою, були перемащені пудинговим кремом[1].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в Bosak, Alina (14 квітня 2005). Ciastko papieża. nowiny24.pl. Polska Press Sp. z o.o. Процитовано 31 січня 2016.
  2. а б Wyroby z ciasta francuskiego (hasło "Napoleonki"). W: Krystyna Flis, Aleksandra Procner: Technologia gastronomiczna z towaroznawstwem: podręcznik dla technikum. Część 2. Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne SA, Wydanie XVIII (2009), s. 179. ISBN 978-83-02-02862-5. 
  3. а б в г Jabłońska, Anna; Matyaszczyk, Dorota. „Napoleon i jego epoka w Wielkopolsce” XIV Europejskie Dni Dziedzictwa Kulturowego w Wielkopolsce 2006. Wielkopolskie Towarzystwo Genealogiczne "Gniazdo". Процитовано 20 березня 2012.
  4. а б Agnieszka Kręglicka (15 червня 2008). Mille-feuille. Wysokie Obcasy (Gazeta Wyborcza). Процитовано 20 березня 2012.
  5. а б Słownik języka polskiego. T. 3.: N-Ó, Warszawa 1904, s. 127
  6. а б в г д Jerzy S. Majewski (16 серпня 2007). Nowy Świat 53. Gazeta.pl. Процитовано 4 березня 2012.
  7. а б Michał Smolorz (23 серпня 2010). Odwieczna wojna napoleonki z kremówką. gazeta.pl. Процитовано 20102-03-04.
  8. а б Jan Paweł II, Polska 1999. Przemówienia i homilie, Warszawa: Katolicka Agencja Informacyjna; Marki: «Michalineum», 1999, ISBN 8370192262, s. 247.
  9. а б в Małgorzata Skowrońska (7 серпня 2010). Plebiscyt kulinarny. Kariera pijanej kremówki. gazeta.pl. Процитовано 4 березня 2012.
  10. а б MAJ (2006-04-01 (aktualizacja: 2006-04-07)). Te kremówki po maturze. wielkopolskie naszemiasto.pl. Polska Press sp. z o.o. Процитовано 31 січня 2016.