Країни-ізгої — помилковий переклад поняття rogue states («держави-злодії»), що закріпилося в американської політичної лексиці в 1990-ті роки для позначення державних (політичних) режимів, які розглядаються як антинародні, диктаторські та такі, що представляють загрозу миру, терористичні. Використання цього поняття поширилося у лексиці більшості демократичних країн вільного світу.

Критерії ред.

Зміст цього визначення розкривається, зокрема, у документі «Стратегія національної безпеки. Вересень 2002» (Стратегія національної безпеки США). Згідно з цим документом «країни-ізгої» (англ. rogue states) характеризуються тим, що правлячі режими цих країн:

  • жорстоко поводяться з власним народом, розбазарюють національні ресурси заради особистої вигоди правителів;
  • демонструють неповагу до міжнародного права, загрожують сусідам, холоднокровно порушують підписані міжнародні угоди;
  • намагаються отримати доступ до зброї масового ураження та іншої передової військової технології для використання як загрози або реальної агресії;
  • надають допомогу тероризму в глобальному масштабі;
  • відкидають базові людські цінності[1].

Використання ред.

Вираз «країни-ізгої» з'явився на початку 1990-х — в той час список таких держав включав КНДР, Ірак, Іран, Афганістан (за правління талібів), Кубу, Лівію, М'янму, Сирію, Судан.

Зміна політичних режимів, що відбулася внаслідок антидиктаторських народних повстань та громадянської війни в Афганістані, Іраку та Лівії, призвела до того, що США виключили ці країни зі списку.

Зазвичай, до країн-ізгоїв журналісти та політологи зараховують або зараховували такі країни:Іран, Венесуела, Лівія, Сирія, КНДР, Білорусь, М'янма, Болівія, Куба, Зімбабве, Судан, Сомалі.

Наприкінці 1990-х адміністрацією тодішнього американського президента Білла Клінтона вживався більш політкоректний вираз — «держави, що викликають тривогу» (англ. State of concern), однак при Джорджі Буші та Кондолізі Райс знову почало вживатися колишній вираз.

Критика ред.

Деякі критики зовнішньої політики США, наприклад, Ноам Чомскі і Жак Дерріда, стверджували, що це формулювання носить пропагандистський характер.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. V. Prevent Our Enemies from Threatening Us, Our Allies, and Our Friends with Weapons of Mass Destruction [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Стратегия национальной безопасности США 2002 года.

Посилання ред.