Краснопуща

село в Україні, в Бережанському районі Тернопільської області

Краснопу́ща — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 року підпорядковане Урманській сільраді. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади.[1]

село Краснопуща
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Бережанська міська громада
Облікова картка Краснопуща 
Основні дані
Засноване 1589
Населення 195 (2014)
Площа 3,59 км²
Густота населення 532.03 осіб/км²
Поштовий індекс 47510
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°36′22″ пн. ш. 24°56′26″ сх. д. / 49.60611° пн. ш. 24.94056° сх. д. / 49.60611; 24.94056Координати: 49°36′22″ пн. ш. 24°56′26″ сх. д. / 49.60611° пн. ш. 24.94056° сх. д. / 49.60611; 24.94056
Водойми річка Золота Липа
Відстань до
районного центру
20 км
Місцева влада
Адреса ради 47501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Банкова, 3
Карта
Краснопуща. Карта розташування: Україна
Краснопуща
Краснопуща
Краснопуща. Карта розташування: Тернопільська область
Краснопуща
Краснопуща
Мапа
Мапа

CMNS: Краснопуща у Вікісховищі

Розташоване на правому березі річки Золота Липа.

Населення — 191 особа (2001). Дворів — 40[2].

Географія ред.

У селі є вулиці[3]: Богдана Хмельницького, Садова та Шевченка.

Клімат ред.

Клімат Краснопущі
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,4 0,0 4,8 12,8 18,9 22,2 23,5 22,9 18,5 12,7 5,5 0,6 11
Середня температура, °C −4,3 −2,9 1,2 8,0 13,6 16,9 18,2 17,5 13,5 8,2 2,7 −1,9 7
Середній мінімум, °C −7,2 −5,8 −2,3 3,3 8,3 11,6 12,9 12,1 8,5 3,8 −0,1 −4,3 3
Норма опадів, мм 32 31 33 48 75 88 94 70 56 39 37 40 643
Джерело: climate-data.org

Історія ред.

Перша писемна згадка — 1589 р.

У 1664 р. монахи Варлам і Теодозій збудували Краснопущанський монастир отців Василіян (перебудований 1756 р., мур.).

У 19 ст. Краснопуща була відома як один із релігійних центрів краю. До 1947 р. щороку 7 липня тут відбувалися відпусти.

Діяли «Просвіта» й ін. українські товариства, кооператива.

Н. Загірний записав у селі пісню «Ой у місті Гусятині сталася причина» (була у фольклорній розвідці Івана Франка «Жіноча неволя в руських піснях народних»).[4]

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[5].

22 червня 2023 року рішенням №230 Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку.[6]

Населення ред.

Населення села в минулому[7]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 286 266 13 7
1939 310 305 5 0


За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[8]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 98,95
російська 1,05

Політика ред.

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[9].

Пам'ятки ред.

Пам’ятний знак на честь щасливого спасіння польського королевича Якуба та з нагоди дарування землі Василіанському монастирю

Пам'ятка історії місцевого значення. Розташований в південних околицях села, за 400 м від млина.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлений з каменю (1735 р.).

Розміри плити — 1,5х0,8, площа — 0,0025 га.[10][11]

Відомі люди ред.

У Краснопущі народилися ред.

Перебували ред.

Бібліотекою монастиря користувалися Богдан, Левко і Сильвестр Лепкі, Іван Франко, Андрій Чайковський. Іконостас для церкви Краснопущанського монастиря виконав представник Жовківської малярської школи Василь Петранович[12].

Померли ред.

  • Стефанія Садовська (1888—1968) — українська музеєзнавиця, краєзнавиця, педагогиня.[13]
  • Йосиф Ґродський (1869—1947) — український чернець-василіянин, секретар митрополита Андрея Шептицького, економ Святоюрського палацу у Львові і касир митрополичих маєтностей, письменник, автор спогадів про митрополита Шептицького.
  • Гликерій Дубицький (1738—1813) — церковний діяч, священник-василіянин, педагог, місіонер, перший ігумен Дрогобицького василіянського монастиря, ігумен Крехівського (1800—1811) і Краснопущанського монастирів (1811—1813).

Примітки ред.

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
  2. Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
  4. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — C. 27. — ISBN 978-966-457-087-6.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Понад 1400 назв сіл, селищ та міст України Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендує змінити. Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
  7. Бемко Володимир. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49—56.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 3 квітня 2022.
  9. Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
  10. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  11. Наказ Міністерства культури України від 28 листопада 2013 року № 1224.
  12. Чень Л. Церква Св. Миколая — перлина Бучача. — Львів, 2010. — С. 10.
  13. Мельничук Б., Щербак Л. Садовська Стефанія Стефанівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 222. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела ред.

Посилання ред.