Вікіпедія

Краснокаменськ

місто в Забайкальському краї Російської Федерації

Кра́снока́менськ (рос. Краснокаменск) — місто, центр Краснокаменського району Забайкальського краю, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Краснокаменського міського поселення.

місто Краснокаменськ
рос. Краснокаменск
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Забайкальський край
Муніципальний район Краснокаменський
Поселення Краснокаменське
Код ЗКАТУ: 76221501000
Код ЗКТМО: 76621101001
Основні дані
Населення 55666 осіб (2010[1])
Площа 73 км²
Поштовий індекс 674670–674684
Телефонний код +7 30245
Географічні координати: 50°06′ пн. ш. 118°02′ сх. д. / 50.100° пн. ш. 118.033° сх. д. / 50.100; 118.033Координати: 50°06′ пн. ш. 118°02′ сх. д. / 50.100° пн. ш. 118.033° сх. д. / 50.100; 118.033
Вебсторінка gpk.krasnokamensk.ru
Мапа
Краснокаменськ (Росія)
Краснокаменськ
Краснокаменськ
Краснокаменськ (Забайкальський край)
Краснокаменськ
Краснокаменськ

Мапа

CMNS: Краснокаменськ у Вікісховищі

Етимологія ред.

Виникло як селище при Краснокаменському залізорудному родовищі, відкритому в 1943 році. Назва походить від «Красный Камінь», де камінь вживається у значенні «гора, височина, вершина», а визначення «червоний», ймовірно, вказує на колір, пов'язаний з оксидами заліза. З 1969 року — місто Краснокаменськ [2] .

Географія ред.

Місто розташоване в передгір'ях Аргунського хребта, за 535 км від Чити. Виникло як селище геологів в 1968 році, після того, як у 1963 році в Приаргунському степу геологами Сосновської експедиції було знайдено родовище урану.

Клімат ред.

Клімат різко континентальний, середня температура липня +21,4 °C, січня −29,9 °C. Літо посушливе, зими малосніжні. Природа — степ, природних водойм немає, тільки штучно створені.

  • Середньорічна температура повітря — −2,2 °C
  • Відносна вологість повітря — 63,8 %
  • Середня швидкість вітру — 3,9 м / с

Населення ред.

Населення — 55666 осіб (2010; 55920 у 2002[3]).

Внутрішній поділ міста ред.

Усе місто ділиться на мікрорайони. Будинки позначаються просто номером. Перша цифра вказує номер мікрорайону, у якому знаходиться будинок. Так, наприклад, будинок з номером 410 знаходиться в четвертому мікрорайоні. Є два мікрорайони з літерним позначенням — центральний і східний, де до номерів будинків додаються букви Ц і В відповідно, наприклад в центральному мікрорайоні — будинок 35 «ц». З 2010 року в деяких частинах міста почали вводитися назви вулиць[4]. Виняток становить проспект Будівельників. Це єдина вулиця, що носить назву із часу заснування міста.

Господарство ред.

Промисловість ред.

Містоутворююче підприємство — Приаргунське виробниче гірничо-хімічне об'єднання (ПВГХО), що входить до складу концерну Атомредметзолото, є найбільшим в Росії урановидобувним підприємством і одним з найбільших в світі постачальників природного урану. Розробляє Стрільцовське уранове родовище з кінця 1960-их. Крім видобутку урану в місті ведеться видобуток вугілля на розрізі Уртуй. Також тут знаходиться родовище цеоліту.

Розпорядженням Уряду РФ від 29.07.2014 «Про затвердження переліку мономіст», включене до списку мономіст Російської Федерації з найбільш складним соціально-економічним становищем.[5]

Освіта ред.

У місті є два професійних училища ПУ № 11 і ПЛ № 34, десять шкіл, медичний коледж, філія Московського інженерно-фізичного інституту (КПТ НІЯУ МІФІ) і філія читинського гірничого технікуму, Сибірська регіональна школа бізнесу.

Інфраструктура ред.

Краснокаменський аеропорт був розформований в 1995 році. До 2018 року мав бути реконструйований, проте станом на 2019 будівля аеропорту так не працює[6], але тричі в тиждень виконуються рейси з Чити авіакомпанією Aeroservis [Архівовано 22 квітня 2020 у Wayback Machine.]. У місті є залізнична станція на гілці від станції Харанор. У місті розташована друга за величиною крайова лікарня. За радянських часів була добре розвинена місцева міська-районна бібліотека, що налічує кілька відділень в місті і по одному майже в кожному населеному пункті району. Є десять загальноосвітніх шкіл. Також є два професійних училища, медичний коледж та філія МІФІ.

Колишнє військове значення ред.

 
Руїни військової частини № 40942

Раніше в Краснокаменську розташовувалася в/ч 40942 — штаб і деякі підрозділи 18-го укріпленого району в складі 36-ї загальновійськової армії[7].

Восени 2023 року у місті відкрили стелу із дзвоном присвячену учасникам «Спеціальної воєнної операції» в Україні.[8]

Екологія ред.

За версією журналістів[9] в місті йде постійне опромінення через розташоване поблизу уранодобувне підприємство.[10]. За твердженнями Газета. ру Краснокаменськ постійно обдуває вітер, що містить радіоактивний пил. Насправді місто побудоване з урахуванням рози вітрів і вітер зі східного напрямку дме всього лише кілька разів на рік. З урахуванням цього фактора і побудована Краснокаменська ТЕЦ. Шахтний спосіб видобутку урану не здатний забруднювати повітря пилом в значних кількостях. Радіоактивний фон в місті і його околицях хоч і підвищений, але знаходиться в межах допустимої дози радіації.

Джерела ред.

  • Аркуш карти M-50-69 Краснокаменск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1985 р. (рос.)
  • Поспелов Е. М. Географические названия России. Топонимический словарь. — М. : Астрель, АСТ, 2008. — 523 с. — 1 500 прим. — ISBN 978-5-17-054966-5.

Примітки ред.

  1. ↑ Численность и размещение населения Забайкальского края 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. ↑ Поспелов, 2008, с. 251.
  3. ↑ Чисельність населення за національністю в Читинській області — проєкт «Lingvarium» (рос.)
  4. ↑ Суд обязал Краснокаменск назвать проспекты и улицы. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
  5. ↑ Распоряжение Правительства РФ от 29.07.2014 N 1398-р «Об утверждении перечня моногородов» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 червня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
  6. ↑ Урановая столица России – город безымянных улиц. Сибирь.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  7. ↑ Расположение руин в/ч 40942. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2020.
  8. ↑ https://www.mkchita.ru/social/2023/10/01/stelu-s-kolokolom-v-chest-geroev-svo-otkryli-v-krasnokamenske.html
  9. ↑ Газета.Ru - Краснокаменск-на-Уране. www.gazeta.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
  10. ↑ Газета.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2020.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з географії Забайкальського краю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Краснокаменськ&oldid=41950505