Крамаренко Петро Павлович
Крамаренко Петро Павлович (25 червня 1873, Київ — 16 вересня 1944, Харбін) — офіцер російської армії, учасник Білого руху.
Петро Павлович Крамаренко | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-майор (8.8.1917) генеральний хорунжий | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження |
25 червня 1873 Київ | ||||||
Смерть |
16 вересня 1944 (71 рік) Харбін | ||||||
Військова служба | |||||||
Рід військ | піхота | ||||||
Війни / битви | оборона Порт-Артура, Сибірський Льодовий похід | ||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
|
Життєпис ред.
Народився у Києві, закінчив київську гімназію та Чугуївське піхотне училище. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 років (оборона Порт-Артура), у боях був контужений.
Під час Першої світової війни командував полком, потім дивізією.
З 18.07.1917 р. до січня 1918 р — в. о. начальника 104-ї (1-ї Української) дивізії 1-го Українського корпусу.
Після більшовицького перевороту взяв активну участь в білому русі, спочатку в лавах Добровольчої армії, потім — у армії Колчака. За участь у «Сибірському льодовому поході» нагороджений орденом[1].
Після розгрому емігрував у Маньчжурію, де до смерті працював на КСЗ (Китайській Східній Залізниці).
Примітки ред.
- ↑ Біографія Петра Крамаренка [1] [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.]