Кочура Михайло Федорович
| Кочура Михайло Никифорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Одинокий Михайло | |||
| Народився |
6 серпня 1851 Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
не раніше 1932 Полтава, Російська імперія | |||
| Національність |
 Україна | |||
| Діяльність | поет | |||
|
| ||||
Кочура Михайло Никифорович (*6 серпня 1851, Ромни — † після 1932, Полтава) — український культурний діяч, письменник, поет.
Біографія ред.
Народився в сім'ї чиновника.
Навчався в гімназіях Полтави та Катеринослава.
Служив телеграфістом на залізниці, дрібним чиновником у Миргороді та Полтавському губернському правлінні.
1874—1875 входив до підпільного гуртка народного напряму «Унія». Потім оселився на хуторі поблизу села Федунки, де в нього бували Володимир Самійленко, Павло Богацький, Володимир Винниченко та інші, згодом жив на хуторі поблизу села Абазівка.
Друкувався в газеті «Неделя», журналах «Сын отечества» й «Хуторянин», тижневику «Слово», збірці «Перша ластівка» та інших.
Автор збірок віршів «Гончар», «Заповіт сім'ї на могилі матері», «Зустрічі і малюнки з натури» (всі — 1906), «В смутну годину» (1907). Видав у Полтаві три книжки своїх творів — збірки поезій «Народні сльози», «Промінь надії на інше життя» і драму «Велике жадання» із задуманої трилогії «30 років на хуторі» (всі — 1906—1907), грошовий збір з проданих книжок передав у фонд будівництва пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві.
Остання збірка віршів — «На століття Т. Г. Шевченка. Відгуки наболілого серця. 1908—1911 pp.» (1914).
Вірші Кочура глибоко ліричні, окремі з них стали піснями, в них славилась воля, звучав заклик до боротьби з гнобителями. Надруковано цикл нарисів з народної медицини «Скорботні листки хуторянина» (1900—1901) в журналі «Вестник гомеопатической медицины». Написав «Спогади. 1851—1918» (1931, не опубліковано).
Література ред.
- Микиша М. В. Незабутні зустрічі. В кн.: М. М. Коцюбинський, зб. 4. К., 1960;
- Ротач П. Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина. «Архіви України», 1966, № 2;
- Черкаський В. М. Панас Мирний. К., 1973;