Кочубей Володимир Іванович

Кочубей Володимир Іванович (1888, Жижниківці, Ляховецька волость, Острозький повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 1937, Москва, РСФСР) — радянський археолог і музейник, дослідник історії і культури підрадянської Волині, директор «Шепетівського окружного музею в м. Славута» (1926-1934).

Кочубей Володимир Іванович
Народився	1888(1888) Жижниківці Ляховецької волості Острозького повіту Волинської губернії, Російська імперія
Помер	1937(1937) Москва, РСФСР ·політичні репресії
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	археолог, музейник
Заклад	Шепетівський краєзнавчий музей
Посада	директор музеюd

Життєпис

1888 — народився в селянській родині в с. Жижниківці Ляховецької волості Острозького повіту Волинської губернії

1905 — закінчив учительську семінарію.

1906 — розпочав учительську діяльність. Працював учителем початкових і старших класів шкіл-семирічок.

1908 — вступив до Житомирського учительського інституту, який закінчив у 1913. Надрукував матеріали краєзнавчих розвідок на сторінках газет «Вісті Волинського губернського земства» і «Нове життя для всіх».

1919–1922 — учасник окупації України в складі більшовицьких військ.

1922 — розпочав плідну краєзнавчу та літературну діяльність.

Від 1923 — учитель професійно-технічної школи в м. Славута (нині Хмельницька область). Єдиний серед 8 працівників даної школи, хто мав статус «викладача інституту» і проводив уроки українською мовою.

1922 –1926 — бере участь у створенні краєзнавчих гуртків у містах і селах Шепетівської округи.

1926 — заснував та очолив «Шепетівський окружний музей в м. Славута». У складі музею три відділи: природничий, соціально-економічний та культурно-історичний. Штати музею на той час складалися з двох посад: директора (цю посаду від початку обіймав В. І. Кочубей) та лаборанта (М. Д. Савіцький). На посаді директора музею пропрацював до вересня 1934 р., коли музей було остаточно закрито, а фонди передано до Вінниці.

1926 — ініціював створення і згодом очолив Шепетівське наукове товариство при ВУАН.

1927–1929 — брав участь у проведенні двох геологічних і двох археологічних експедицій під науковим керівництвом професорів С. Гамченка та О. Безбородька.

1928–1929 — брав участь у систематичному обстеженні пам'яток давньоукраїнського сакрального й побутового мистецтва.

Від 1936 проживав у Москві.

1 вересня 1937 арештований за місцем проживання на околиці м. Москва за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.

21 листопада 1937 засуджений до розстрілу за контрреволюційні наклепи на керівництво радянського уряду (Рада народних комісарів УРСР), захист розстріляних ворогів народу та за «готовность к совершению террористических актов».

8 грудня 1937 був страчений на Бутовському полігоні Москви.

Реабілітований у січні 1961 року.

Науковий доробок

Кочубей Володимир Іванович — автор монографій:

• «Археологічне обстеження берегів р. Горинь у 1928 р.»,
• «До реєстрації археологічних першоджерел на Шепетівщині»,
• «Довідник Шепетівщини»,
• «Екскурсант Шепетівщини» (Шепетівка, 1929).

Див. також

• Шепетівський окружний музей в м. Славута

Джерела

• Нестеренко В. А. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20–30-ті роки ХХ століття. В кн.: Сангушківські читання: Збірник наукових праць I Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 2004
• Берковський В. Г. Студії з історії Славутчини, К., 2008
• Центральний державний архів вищих органів влади України, ф. 166, оп. 6, спр. 2762, арк. 15–15 зв.