Котяча акула
| Котячі акули | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Котяча акула дрібноплямиста (Scyliorhinus canicula)
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Scyliorhinus canicula Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Котяча акула (Scyliorhinus) — рід акул родини Котячі акули ряду Кархариноподібні. Має 18 видів.
Опис ред.
Загальна довжина представників цього роду коливається від 32 до 170 см. У значній частині видів спостерігається статевий диморфізм: самці більше за самиць. Ці акули типові для родини котячі акули. Голова коротка, відносно широка, трохи сплощена зверху, ю у деяких видів — клиноподібна. Морда округла. Очі великі, мигдалеподібні або вальні, з мигальною перетинкою. За ними розташовані невеличкі бризкальця. Ніздрі з невеличкими носовими клапанами. Губна борозна коротка, є лише на нижній губі, або зовсім відсутні. Рот помірного розміру, зігнутий чи дугоподібний. Зуби дуже маленькі, з 3 верхівками, з яких центральна є високою та гострою, бокові — крихітні. У них 5 пар зябрових щілин, дві останні пари розташовані над грудними плавцями. Тулуб стрункий. Луска тверда, велика. Шкіра груба, товста. Грудні плавці широкі, з округлими кінчиками. Мають 2 спинних плавця, з яких передній більше за задній. Анальний плавець широкий, низький. Хвостовий плавець, короткий (іноді довгий), вузький, гетероцеркальний.
Забарвлення спини білувате, коричневе з різними відтінками, жовтувате, сіре, червонувате. По спині, боках та плавцях розкидані темні або світлі плями, у багатьох видів — темні сідлоподібні плями. Черево світліше за спину та боки.
Спосіб життя ред.
Тримаються на глибинах від 20 до 750 м, на континентальному шельфі та континентальному схилі. Воліють до мулистих, скелястих, кам'янистих ґрунтів. Активні вночі. Полює біля дна, є бентофагом. Живиться ракоподібними, молюсками, дрібною костистою рибою, морськими черв'яками (переважно поліхетами)
Це яйцекладні акули. Самиці відкладають від 2 до 20 яєць.
Не є об'єктом промислового вилову. Часто ловляться для тримання в акваріумах та океанаріумах, оскільки добре пристосовується до неволі.
Розповсюдження ред.
Мешкають в Атлантичному океані: від Північної Кароліни (США) до Уругваю, у Карибському басейні, від південних берегів Скандинавії до південної Африки (також в Середземному, Адріатичному, Егейському та Мармуровому морях); в Індійському океані: біля Коморських островів; Тихому океані: біля Філіппін, Індонезії, Китаю, Тайваню, Корейського півострова, Японії.
Види ред.
- Scyliorhinus besnardi Springer & Sadowsky, 1970
- Scyliorhinus boa Goode & Bean, 1896
- Scyliorhinus cabofriensis K. D. A. Soares, U. L. Gomes & M. R. de Carvalho, 2016[1]
- Scyliorhinus canicula (Linnaeus, 1758)
- Scyliorhinus capensis (Müller & Henle, 1838)
- Scyliorhinus cervigoni Maurin & Bonnet, 1970
- Scyliorhinus comoroensis Compagno, 1988
- Scyliorhinus garmani (Fowler, 1934)
- Scyliorhinus hachijoensis (Ito, Fujii, Nohara & Tanaka, 2022)
- Scyliorhinus haeckelii (Miranda-Ribeiro, 1907)
- Scyliorhinus hesperius Springer, 1966
- Scyliorhinus meadi Springer, 1966
- Scyliorhinus retifer (Garman, 1881)
- Scyliorhinus stellaris (Linnaeus, 1758)
- Scyliorhinus tokubee Shirai, Hagiwara & Nakaya, 1992
- Scyliorhinus torazame (Tanaka, 1908)
- Scyliorhinus torrei Howell-Rivero, 1936
- Scyliorhinus ugoi Soares, Gadig & Gomes, 2015
Посилання ред.
- Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2011). Види роду Scyliorhinus на FishBase. Версія за Лютий 2011 року.
|
Це незавершена стаття про хрящових риб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Soares, K.D.A., Gomes, U.L. & De Carvalho, M.R. (2016): Taxonomic review of catsharks of the Scyliorhinus haeckelii group, with the description of a new species (Chondrichthyes: Carcharhiniformes: Scyliorhinidae). Zootaxa, 4066 (5): 501-534.