Кос Андрій Михайлович
Кос Андрій Михайлович (псевдонім Іван Залізняк) (11 грудня 1860, м. Комарно Перемишлівського округу, нині Городоцького району Львівської області — 25 березня 1918, там само) — український громадсько-політичний діяч. Адвокат. Депутат Райхсрату (1901—1907). Доктор права.
| д-р Андрій Михайлович Кос | |
|---|---|
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 05.02.1901 — 30.01.1907 | |
| Народився |
1864 або 11 грудня 1860 Комарно, Львівська область, Україна |
| Помер |
25 березня 1918 Калуш |
| Виборчий округ | 10 |
| Відомий як | громадський діяч |
| Громадянство |
 Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівський університет, Віденський університет |
| Політична партія | Українська національно-демократична партія |
| Батько | Михайло Кос, селянин[1] |
| Професія | адвокат |
| Звання | доктор права |
| Релігія | греко-католик |
Життєпис ред.
Закінчив Львівську гімназію. В 1879-1880 рр. вивчав право у Львівському університеті, в 1880-1883 рр. — у Віденському. З 1886 р. — адвокат-стажист. У 1889 р. у Львівському університеті отримав звання доктора права.[1] Працював адвокатом у Львові (1893–96), далі в місті Калуш (нині Івано-Франківська область).
Заарештований 1915 року російськими військами і засланий до Сибіру. У 1917 році повернувся в Україну. Похований на цвинтарі в Комарні.
Громадська діяльність ред.
Член повітової ради Калуського повіту в 1898—1914 рр., член повітової управи (1913—1914).
Депутат X каденції Австрійського парламенту (1901–07) з V загальної курії від 10 округу (Стрий—Сколе—Турка—Бориня—Жидачів—Миколаїв—Журавно—Бібрка—Ходорів—Долина—Болехів—Рожнятів—Калуш—Войнилів). В парламенті входив до Руського клубу в групі народно-демократичних послів.[1]
Співпрацював у 1890-х рр. із М. Павликом та Іваном Франком. Співредактор німецькомовного двотижневика «Ruthenische Revue» (1903–05), співзасновник журналу «Українське діло» (1905; обидва — Відень). Друкував свої статті у газеті «Молот» (від 1876), «Дзвін», «Громада», «Часописъ правнича» (від 1890). Публіцистика 1870–90-х рр. охоплювала соціально-побутові та політичні сфери: життя робітників і селян, практика представників владних структур та судочинців.
Співзасновник Селянського банку в місті Калуш (1901). У 1901 році виступив захисником на процесі В. Будзиновського і Я. Остапчука. Був захисником 101 українського студента з приводу подій у Львівському університеті 1 липня 1910, що спричинили смерть А. Коцка (викладача, що очолював студентський рух в університеті). Від 1907 — голова філії товариства «Просвіта» в Калуші.
Вшанування ред.
Література ред.
- Д-р Андрій Кос: [Некролог] // Діло. 1918. Ч. 102;
- Гуцаленко Т. Кос Андрій Михайлович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2002. Вип. 9;
- Когут М. Калущина: люди і долі. Калуш, 2006.
Примітки ред.
- ↑ а б в Franz Adlgasser. Kurzbiografie Kos, Andrii (Andreas) Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
- ↑ Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 9 березня 2020.