Костянтин Свідзінський

Костянтин Свідзінський[джерело?] гербу Півкозич (також Константій Свідзінський, (пол. Konstanty Świdziński; 1793, Сульгостув — 1855, Київ) — польський колекціонер, бібліофіл, меценат i керівник польських культурних осередків.

Костянтин Свідзінський
Народився 17 листопада 1793(1793-11-17)[1]
Сильгостов, Ґміна Кльвув, Пшисуський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер 1855 або 11 грудня 1855(1855-12-11)[1] (62 роки)
Київ, Російська імперія[1]
Країна  Річ Посполита
Діяльність колекціонер мистецтва, землевласник, бібліофіл, меценат, колекціонер
Alma mater Варшавський Ліцей
Членство Краківське наукове товариствоd[1]
Рід Q63531241?

З життєпису ред.

Син каштеляна радомського Каєтана Свідзінського і Феліціанни з Хадзієвичів.

З самого початку Костянтин навчався вдома і в варшавській резиденції дідової сестри, Маріанни Лянцкоронської. Закінчивши Варшавський Ліцей під керівництвом відомого ректора Самюеля Лінде, в якого винаймав житло, осів у родинних маєтностях, які отримав після смерті батька у 1812 році. Проте багато подорожував, розширюючи при цьому зібрання рідкісних видань та антикваріату, a також проводив час у наукових диспутах. З початку 30-х років 19 ст. брав участь у суспільному житті, двічі був обраний маршалком Опочненського сеймику, i був членом Сейму як посол Опочна.

В 1831 перебував у Кракові, у 1833 чи 1834 виграв судовий процес і отримав у спадок маєтності на Ходорківщині в Україні. Поживши там певний час, продав, а отримані кошти витрачав на купівлю книг і антикваріату. З того часу проживав в Україні, зазвичай у свого приятеля Едварда Руліковського.

Похований у сімейному склепі у Кльвуві на Радомщині.

Під кінець життя Свідзінського його колекція складалась із 21 912 справ в 25 317 томах, 1031 рукописів, 12 492 замальовок, 3000 монет i 246 археологічних експонатів. Для порівняння, наукова бібліотека ім. Оссолінських (Львів) на той час мала 19 511 справ, 708 рукописів, 1445 картин i 133 мапи.

Свідзінські гербу Півкозич — предки Костянтина ред.

Бібліографія ред.

  • Szenic S. Ongiś. — Warszawa, 1975. (пол.)

Джерела ред.

Посилання ред.

  1. а б в г д http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/swidzinski-piotr-konstanty/