Костел святих апостолів Петра і Павла

Костел святих апостолів Петра і Павла (Перемишляни) – це найдавніша культова споруда Перемишлян, збудована у першій половині 17 століття. Він є діючим храмом, вирізняється масивністю своїх форм і належить до пам'яток архітектури України. Хоча костел, на відміну від храмів у Свіржі, Бібрці та Дунаєві, не має офіційного статусу, та навіть сам його вік вказує на значимість споруди.

Історія створення споруди

Рік заснування першого костелу у Перемишлянах невідомий, проте відомо, що у рік отримання магдебургії (1623 році) його спалили татари, про це свідчать записи львівського архієпископа Яна Прухніцького. Згодом Ельжбєта Вікторія Потоцька у 1645 року виділила значні кошти на будівництво храму, а також і на монастир домініканців при ньому. Оскільки святиня розташовувалась за межами міських мурів, то зводили її за усіма оборонними правилами. У 1730 році костел повторно освятили під титулом святих Петра і Павла. У 2014 році велася активна робота з прихожанами, був створений ораторій імені Святого Йоана Боско, до якого залучалася молодь та діти. При костелі провадили пастирську діяльність отці Селезіяни. Довгі роки парохом в костелі був отець Петро Смолька, а його помічник – отець Віталій Кривицький. Отець Петро згадує: «Перший раз побачив костел у 1993 році. Пам’ятаю, заболіло серце від того, що такий великий храм використовується як приміщення заводу, а римо-католицька громада молиться у невеликій каплиці на місцевому цвинтарі. Але з часом та нелегкими зусиллями ситуація поступово змінювалася на краще. Силами небагато чисельної громади, людей доброї волі та друзів у костелі зроблено косметичний ремонт зовнішніх та внутрішніх стін, благоустрій подвір’я, а також приведено до нормального вигляду кімнати для занять з дітьми та молоддю».

Монастир домініканців-обсервантів

Монастир для отців домініканців-обсервантів був заснований приблизно у середині 17 ст. завдяки фінансовій підтримці родини Потоцьких. Ймовірно, що саме тоді ж ченці збудували потужний оборонний костел, який 1730 р. освятив архієпископ Ян Скарбек під титулом свв. апостолів Петра і Павла разом з 3 вівтарями та 3 дзвонами. Після поділів Речі Посполитої, і з приходом на ці землі австро-угорської влади, домініканський монастир, як і багато інших, було закрито у 1792 році. З того часу костел перейшов до дієцезійних священників.

Архітектура костелу

До приходу радянської влади на ці землі (1939 року) костел був розкішним та величним із гарним внутрішнім оздобленням, унікальним вівтарем, фігурами святих та старовинними іконами. Храм був зведений у бароковому стилі, збудований як фортифікаційна споруда з високою вежею і міцними мурами. Оскільки він був розташований за межами міста, виконував оборонну функцію. Загалом у 1774 році храм мав 5 вівтарів: святих апостолів Петра і Павла, Матері Божої Святого Розарію, св. Тадея, св. Вінцента з Ферари і св. Домініка, який на початку XIX ст. був замінений вівтарем св. Миколая.

Призначення храму

Цікаво, що після Другої світової війни деякий час храм використовували, як зерносховище, а пізніше – заводське приміщення. Коли там працювало біля однієї тисячі працівників, але костел втрачав обриси святині: його стіни сіріли, від фресок та образів не залишилося й сліду. У 1950–1972 рр. будівля храму належала будівельній організації «Міжколгоспбуд», потім — заводу «Модуль». У цей період на Перемишлянщині костел не мав тоді належного вигляду: він був розділений на два поверхи, на яких зберігались металообробні верстати заводу «Модуль», тому громада вірних, що була зареєстрована 13 грудня 1991 послуговувалася цвинтарною каплицею. Упродовж 5 років вони молилися під відкритим небом біля каплиці на цвинтарі. Там вони служили недільні Літургії, весь цей час виборюючи право на власність храму римо-католицької громади.

Лише у 1996 р. костел передали у розпорядження римо-католицької громади і після проведення реставраційних робіт у ньому знову відновилися богослужіння. Тут провадять пастирську діяльність отці салезіяни. Парох разом з парафіянами збирали кошти для реставрації та відновлення первісного вигляду костелу. З 2014 р. поступово почали відновлювати вежу костелу, яка разом з куполом і годинником є важливим архітектурним елементом цієї святині.

Відновлення вежі костелу

Важливим елементом історії святині є костельна вежа із куполом та годинник, що був розташований під ним. Одна парафіянка згадала слова бабусі, яка розповідала: «Нижче вежі був годинник. Щодня опівдні били куранти і то так, що звук було чути на всі Перемишляни та навколишні села. В цей момент люди, не зважаючи на те, чи вони були вдома, чи в полі, ставали до молитви «Ангел Господній». 29 червня у день храмового празника Святих Апостолів Петра і Павла (за григоріанським стилем) відбулася важлива подія – відновлення костельної вежі у Перемишлянах. Чин освячення вежі хреста провів архиєпископ ординарії Львівської римо-католицької дієцезії Мечислав Мокшицький у співслужінні священнослужителів костелу отців -салезіян Петра Смольки та Віталія Кривицького, а також священиків з Польщі та Риму. Радість храмового празника та освячення вежі розділили також греко-католицькі священики міста Перемишляни та ієромонахи Святоуспенської Унівської Лаври. Серед присутніх мирян, окрім римо-католиків, були мешканці міста, які належать до греко-католицького обряду, та прихожани храму Різдва Пресвятої Богородиці [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] Київського Патріархату. На святкування був запрошений Генеральний консул республіки Польща у Львові п.Ярослав Дрозд, який особисто долучився до організації роботи відновлення вежі у Перемишлянському костелі. Серед гостей був міський голова Олександр Зозуля. Архієпископа Мечислава зустрічали квітами та поетичними рядками. Під час проповіді Архієпископ сказав: «Але волею Божою, стараннями священиків та працею парафіян костел відновився, пережив безбожні часи. Ще кільканадцять років тому мало що нагадувало тут костел Божий. Найперше, що старалися знищити атеїсти - це була вежа з хрестом, бо знали, що в християнській символіці вона вказує на самого Бога , а також нагадує про найважливіший напрямок нашого духовного життя – до царства Божого. Споглядаючи на вежу, маємо усвідомлювати: є один Бог, який добрий, люблячий і завжди кличе нас до святості». Варто зазначити, що мешканці міста Перемишлян позитивно ставилися до цієї справи – відновлення вежі. Багато з них не належало до римо-католицької громади міста, проте всіляко долучилися до відновлення архітектурної пам’ятки. Прихожани костелу висловили щиру радість з того, що споруда була відновлена, адже «тут колись хрестили наших бабусь та дідусів, тут брали шлюб наші батьки, сюди тепер ходимо ми та наші діти, внуки…».

Література

Бречко Р. Перемишляни. Костел святих апостолів Петра і Павла (1645 р.). Україна інкогніта. URL: https://ukrainaincognita.com/khramy/peremyshlyany-kostel-svyatykh-apostoliv-petra-i-pavla-1645-r [Архівовано 27 грудня 2021 у Wayback Machine.] (дата звернення: 27.12.2021).
ВОТУМ А. У Перемишлянах відновлюється вежа найдавнішого храму міста – Костелу Святих Апостолів Петра і Павла [Електронний ресурс] / А. ВОТУМ, Р. МУДРАК // Наша Українська Справа. – 25.
Костел свв. Петра і Павла в Перемишлянах [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Livejournal. – 2014.8
andy_travelua. Костел свв. Петра і Павла в Перемишлянах. Livejournal. URL: https://andy-travelua.livejournal.com/352852.html [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] (дата звернення: 27.12.2021).