Коссаки гербу Кос — галицький шляхетський рід.

Коссаки
Кос[1][2]
Підданство: Річ Посполита
Австро-Угорщина
Маєтки: Коссакувка[pl]

Походження ред.

Родина Коссаків походить з Загородів Лішнянських та Лішнянського передмістя Дрогобича, що колись також іменувалось Коссаківкою, де мешкали десять сімей-представників роду[3].

Відома польська гілка походить від судівського урядника Михайла (Міхала) Коссака та його дружини Антоніни з Соболевських. Ще на момент народження відомого баталіста Юліуша родина належала до уніцької церкви, та послуговувалась руською мовою в побуті[4]. Так зокрема Войцех згадував біографу Александру Піскору народження батька[5]:

Gdy pani konsyljaszowa Michałowa Kossakowa wybrała się z własnej wioski Kniahinin nad Sanom w podróż do Krakowa, znajdowała się w dziewiątym miesiącu ciąży. W drodze uczuła bóle porodowe, przystanęła przeto w najblizszem miasteczku Wiśniczu i dn. 15. grudnia 1824 r. urodziła duzego i zdrowego chłopca. Wróciła potem pospiesznie do domu, aby czemprędzej ochrzcić syna w sąsiedniej unickiej cerkwi. "Nadaję ci imię Juljuza" — powiedział do krzyczącego malca po rusku grecko-katolicki paroch. Chłopiec pochodił z rodziny, która Rusinów uważała za odmianę Polaków i nie robiła różnicy między wyznaniem rzymskiem a greckiem. Dlatego, od najmłodszych lat, Juliusz umiał jednakowo dobrze mówić po polsku i po ukraińsku.

Не дивлячись на те що пізніше Юліуш закінчив матуру в гімназії при монастирі Воздвиження Чесного Хреста в Бучачі, яким кервував його дядько та відомий діяч Галицько-Руської Матиці Еміліян[6], згідно тих спогадів родина вже вважала русинів за частину польського народу. А під часу Слов'янського Конгресу у Празі в 1848 р. він декларував себе русином-полофілом, не бажаючи розділяти край на дві частини[7]:

...zreformował się komitet Rusinów, Polaków, m.in. i mnie jako Rusina z dida pradida wybrano do deputacji mającej jechać do Wiednia...

Пізніших згадок про участь у діяльності руських організацій не збереглось, а дана гілка роду в майбутньому декларувала себе виключно поляками.

Герб ред.

Опис ред.

На срібному полі три червоні скоси. Над геральдичним шоломом, у короні — три страусині пера.

Спогади ред.

  Zapytany — A jaki klejnot asandzieja? — odparł: — Kossakowie są herbu własnego — Kos. Czemuż asandziej sygnetu nie nosisz? — dopytywała starsza pani, a on odparł bezstrosko: Co po tytule, gdy pustki w szkatule.  

— Zofia Kossak, Dziedzictwo[8]

Родовідна схема ред.

Гілка Василя Коссака ред.

Василь Коссак (*? — †?) ∞ Анна-Марія NN (*? — †?)

Гілка Івана Коссака ред.

Іван (*? — †?) ∞ NN (*? — †?)

Гілка Йосипа Коссака ред.

  • Йосип (*? — †?) ∞ NN (*? — †?)
    • Іван (*1876 — †1927)
    • Григорій (*1882 — †1939)
    • Микола (*? — †1914) NN (*? — †?)
      • Осип (*? — †?)
      • Зенон (*1907 — †1939)[11]
      • Богдан (*? — †?)
      • Олена (*? — †?)
    • Василь (*? — †?)
  • Анна (*? — †?)[12]Юрій Леґедза (*? — †?)

Примітки ред.

  1. Kobiety Kossaków. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  2. Pamiętnik sandomierski: pismo poświęcone dziejom i literaturze ojczystej. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  3. Рід Коссаків. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 26 березня 2019.
  4. Дещо про походження Юліяна Коссака. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  5. Wiadomości Literackie. 1936, nr 16. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  6. ОТЕЦЬ ІЛЛЯ-ЕМІЛІЯН КОССАК. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  7. Hybryda Nr 32/2018 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  8. Zofia Kossak Dziedzictwo
  9. Упокоїв ся Михайло Коссак. — Вечерок Шевченковий в Кракові. — Про ґімнастику в школах. — З Стрия пишуть. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  10. Gorgany: przewodnik
  11. Коссак Охримович Тураш (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  12. “…його призначили адміністратором парохії св. Архангела Михаїла у містечку Літовищах (нині Лютовиська у Польщі)” | Домів/Domiv