Корчева Зоя Григорівна
Зоя Григорівна Корчева (нар. 1 липня 1922, Дебальцеве — пом. 11 грудня 2005, Харків) — радянська й українська вчена — правознавиця, кандидатка юридичних наук (1963), професорка (1995), професорка кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1995—2003), фахівчиня в галузі порушень безпеки руху та експлуатації транспорту. Учасниця Німецько-радянської війни.
| Корчева Зоя Григорівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1 червня 1922 Дебальцеве, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР |
| Померла |
11 грудня 2005 (83 роки) Харків, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | юристка |
| Alma mater | Харківський юридичний інститут |
| Заклад | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Вчене звання | професорка |
| Науковий ступінь | кандидатка юридичних наук |
| Науковий керівник | Сташис Володимир Володимирович |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Зоя Корчова народилася 1 липня 1922 (за іншими даними в 1924[1]) в Дебальцеве (Донецька область України). З 1940 навчалася у Ленінградському юридичному інституті [2]. У 1941 році стала інструкторкою в редакції однієї з газет, а потім починаючи з того ж року працювала в польовому шпиталі. За часів Німецько-радянської війни отримала важке поранення, і як наслідок, залишилася інвалідкою. З 1943 до 1945 служила в органах військових трибуналів залізничного транспорту Червоної армії[3].
Демобілізувавшись у 1945, продовжила здобувати вищу освіту[2] у Харківському юридичному інституті (ХЮІ), який закінчила у 1948. Після закінчення ХЮІ стала народним суддею в Московському районі Харкова. У 1952 вступила до аспірантури ХЮІ, яку закінчила у 1956. За рік до закінчення аспірантури почала працювати на посаді асистентки на кафедрі кримінального права та процесу ХЮІ. У 1964 стала доценткою цієї кафедри. З 1995 до 2003 Зоя Григорівна була професоркою кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (колишній ХЮІ) [3], також деякий час була членкинею Ради цього ж вишу.[2]
Зоя Григорівна Корчова померла 11 грудня 2005 року в Харкові [3].
Нагороди ред.
Була нагороджена орденом Вітчизняної війни II ступеня (22 березня 1988)[1], медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1967) і почесним знаком «Відмінник освіти України» (2007)[2][3].
Наукова діяльність ред.
Зоя Григорівна займалася дослідженням питань кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля і злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту[3][4]. У 1963 році, під науковим керівництвом Володимира Сташиса, Корчева захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидатки юридичних наук за темою «Кримінальна відповідальність за порушення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту»[5]. У 1995 році отримала звання професорки [3]. Входила до складу наукової школи, що вивчає кримінальну відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності при кафедрі кримінального права ХЮІ [6].
Написана Корчевою дисертація стала першою працею, що досліджувала проблему застосування статей 85 Кримінального кодексу РРФСР і 77 Кримінального кодексу Української РСР (в обох кодексах — «Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту»). У роботі були досліджені причини й умови, що супутні цьому злочину, був проведений аналіз складу злочину, і запропоновані заходи щодо його попередження[7].
Станом на 1998 рік була авторкою або співавторкою 32 наукових праць[2]. Серед наукових праць Зої Корчевій найважливішими були: конспект лекцій «Відповідальність за транспортні злочини (ст. 77 КК УРСР)» (1965/66)[8], «Відповідальність за транспортні злочини (ст. 77 КК УРСР)» (1982), практичний посібник «Радянське законодавство про релігійні культи» (1985, у співавторстві) і підручник «Кримінальне право. Особлива частина» (у співавторстві)[3].
Примітки ред.
- ↑ а б Корчева Зоя Григорьевна 1924г.р. Подвиг народа. Архів оригіналу за 14 квітня 2010.
- ↑ а б в г д Вчені-юристи України, 1998.
- ↑ а б в г д е ж Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2014.
- ↑ Сташис, 2015, с. 117.
- ↑ Кандидатські та докторські дисертації, виконані і захищені учнями професора В. В. Сташиса // Вибрані праці / В. В. Сташис ; [укад.: В. Я. Тацій, В. І. Борисов, Д. М. Демидова ; відп. ред. В. Я. Тацій]. — Х. : Право, 2015. — С. 1174—1178. — 200 прим. — ISBN 978-966-458-893-2.
- ↑ Тацій, Борисов, Панов, Демидова, 2015.
- ↑ Бажанов, Сташис, 2015, с. 95—96.
- ↑ Бажанов, Сташис, 2015, с. 108.
Література ред.
- Корчева Зоя Григорівна // Вчені-юристи України [Текст] : довід / керівник ред. кол. В. Ф. Опришко. — Київ : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 399. — ISBN 966-7024-23-1.
- Корчева Зоя Григорівна // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Х. : Право, 2014. — С. 105. — 500 прим. — ISBN 978-966-458-700-3.
- Тацій В. Я., В. І. Борисов, М. І. Панов, Л. М. Демидова. Володимир Володимирович Сташис. Солдат, організатор юридичної освіти, науковець, вчитель (сторінки біографії, віхи громадської і наукової діяльності) // Вибрані праці / В. В. Сташис ; [укад.: В. Я. Тацій, В. І. Борисов, Д. М. Демидова ; відп. ред. В. Я. Тацій]. — Х. : Право, 2015. — С. 7—25. — 200 прим. — ISBN 978-966-458-893-2.
- Бажанов М. И., Сташис В. В. Очерк истории кафедры уголовного права Харьковского юридического института за 50 лет (1920—1970 гг.) // Вибрані праці / В. В. Сташис ; [укад.: В. Я. Тацій, В. І. Борисов, Д. М. Демидова ; відп. ред. В. Я. Тацій]. — Х. : Право, 2015. — С. 26—111. — 200 прим. — ISBN 978-966-458-893-2.
- Сташис В. В. Літопис кафедри кримінального права продовжено (1970—2009) // Вибрані праці / В. В. Сташис ; [укад.: В. Я. Тацій, В. І. Борисов, Д. М. Демидова ; відп. ред. В. Я. Тацій]. — Х. : Право, 2015. — С. 112—145. — 200 прим. — ISBN 978-966-458-893-2.