Корнілов Лавр Георгійович

Лавр Гео́ргійович Корні́лов
Лавр Гео́ргиевич Корни́лов
	Лавр Корнілов, 1916 р.
Народження	18 (30) серпня 1870; Усть-Каменогорськ, Семипалатинська область, Російська імперія
Смерть	31 березня (13 квітня) 1918 (47 років); Катеринодар; загиблий у бою
Національність	казах
Країна	Російська імперія
Приналежність	Російська імперія;; Білий рух;
Рід військ	Інфантерія
Освіта	Сибірський кадетський корпусd, Михайлівське артилерійське училище і Академія Генерального штабу
Роки служби	1892–1918
Член	Товариство з вивчення Амурського краюd
Звання	Генерал від інфантерії
Командування	командуючий військами Петроградського військового округу;; Південно-Західним фронтом;; Південно-Західним фронтом;; Верховний Головнокомандувач Добровільною Армією;; В. С. П. Р.
Війни / битви	Російсько-японська війна; Перша світова війна:; Луцький прорив; Громадянська війна:; «Льодовий похід»
Автограф
	Корнілов Лавр Георгійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнілов.

Лавр Гео́ргійович Корні́лов (Корнилов^[1]; 18 (30) серпня 1870(18700830) — 31 березня (13 квітня) 1918(19180413)) — російський генерал від інфантерії, монархіст, прихильник царської влади, один із керівників «білого» руху в Росії.

Життєпис ред.

Народився в Казахстані (нині — м. Каракалинськ Карагандинської області).

У 1892 закінчив Михайлівське артилерійське училище, в 1898 — Академію Генштабу.

Служив у штабі Туркестанського військового округу. Учасник російсько-японської війни 1904-05. Військовий аташе у Китаї (1907—1911).

Під час Першої світової війни 1914—1918 командував 48-ю піхотною дивізією, пізніше — корпусом. У березні — квітні 1917 року — командуючий військами Петроградського військового округу, травні-липні — Південно-Західного фронту. З 19.7(1.8) 1917 до 27.8(9.9).1917 — Верховний Головнокомандувач.

У липні 1917 Корнілов, прагнучи підвищити боєздатність фронтових частин, наказав українізувати 34 корпус російської армії, яким командував генерал П. Скоропадський (Перший Український Корпус). Наприкінці серпня, очоливши заколот проти Тимчасового Уряду, намагався встановити військову диктатуру. Після ліквідації заколоту Корнілов був заарештований і ув'язнений в тюрмі міста Бихова біля Могилева.

У листопаді 1917 втік на Дон, де разом з генералом Михайлом Алексєєвим очолив Добровольчу армію.

У квітні 1918 загинув під час боїв за Катеринодар (нині — Краснодар, Росія).

Соратники ред.

Одним із найближчих соратників Лавра Корнілова був уродженець Полтавщини Василь Симановський.

Див. також ред.

Корніловський заколот

Примітки ред.

↑ Корнилов [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.].

Джерела та література ред.

А. О. Буравченков. Корнілов Лавр Георгійович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 165. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Ю. І. Шаповал. Корнілов Лавр Георгійович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

[1] Корнилов [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.].

[1]