Корновії
Корновії — кельтське плем'я бритів, яке в залізну добу, римський і післяримський періоди проживало на південному заході Великої Британії вглиб півострова Корнуолл на самому його кінці. Від назви цього племені походить найменування сучасного графства Англії Корнуолл чи Кернов.[1][2][3]
Від назви племені крайній захід півострова Думнонії згодом став іменуватися по-валлійськи Cerniw (Кернів), по-корнськи Kernow (Кернов) та по-бретонськи Kernev (Veur) (Керну чи Кернуву). Від кореня кельтського слова corn- («ріг») і суфікса wealas англосаксонського слова, що означало «іноземець, чужинець» (воно також застосовувалося щодо валлійців), пішла давньоанглійська назва жителів півострова Корнуолл — Corn-wealas, яка означала «валлійці/іноземці з рогу». Хоча ця теорія походження назви графства Корнуолл і його мешканців є найбільш визнаною, однак і вона не без недоліків.
Історія ред.
У доримський період півострів Корнуол заселяли племена, які розмовляли кельтськими мовами, з яких з часом розвинулися бритські мови.[4] Це були племена корновіїв та думнонів. Перша згадка про Корнвол належить давньогрецькому історику Діодору Сицилійському (прибл. 90 до н. е. — 30 до н. е.), який, можливо, передав відомості, зібрані Піфеєм, що відвідував Британію між 330 і 320 р.р. до н. е.
У часи панування римлян (див.Римська Британія) Корнуолл знаходився осторонь від головних центрів романізації. Між тим, у ті часи тут прокладалися дороги, будувалися фортеці, з яких відомі лише три: Трегір (Tregear) поблизу Ненстеллона (Nanstallon); Рестормел (Restormel) неподалік Лоствізіла (Lostwithiel) та одна біля Калстока (Calstock).[5] Крім того, поселення римського стилю виявлено і поблизу Камборна.[6] Тоді Корнуолл через протоку Ла-Манш підтримував тісні зв'язки з галльською Арморикою.
Арморика стала заселятися бритами задовго до падіння Римської імперії. Перші колонії переселенців з Корнуолла з'явилися тут ще до походу в Галлію римського імператора Костянтина ІІІ в 407—411 р.р. н. е. Відомо, що імператор Магнус Максимус під час однієї з перших своїх експедицій задля захисту Арморики подарував її як нагороду за підтримку двоюрідному братові своєї дружини Конану Меріадоку, королю Думнонії. Конаном було закладено початки державності бритів в Армориці, яка відтоді стала іменуватися Бретанню. У середині V століття, коли проти Риму повстали федерети (союзники) сакси і розпочався наступ на Галлію франків, брити, аби захистити «Друге британське королівство», почали масово мігрувати з Британії на континент. Після 450 року під владою бритів перебувала більша частина Галлії на північ від Луари. Вони тримали контроль над цими землями доти, поки у них їх не відвоював король франків Хлодвіг. Починаючи з 491 року володіння армориканських бритів обмежуються лише півостровом Арморикою (Бретанню).
У той час у південно-західній частині Великої Битанії існувало та розвивалося королівство Думнонія, яке охоплювало землі Корнуолла, Девоншира, західної частини Сомерсета і, можливо, смуги Дорсета. Однак, після VII століття, у зв'язку з поглиненням території Думнонії зі сходу англосаксонським королівством Уессекс, бритська державність продовжує своє існування у межах сучасного графства Корнуолл, де вже згадується Королівство Корнуолл.
Примітки ред.
- ↑ Philip Payton. (1996). Cornwall. Fowey: Alexander Associates
- ↑ Charles Thomas. (1986). Celtic Britain. Ancient Peoples & Places Series. London: Thames & Hudson
- ↑ John Morris (1973) The Age of Arthur
- ↑ Payton, Philip (1996). Cornwall. Fowey: Alexander Associates. ISBN 1-8995-2660-9. Revised edition Cornwall: a history, Fowey: Cornwall Editions Ltd, 2004 ISBN 1-904880-00-2 (Available online on Google Books [Архівовано 19 травня 2011 у Wayback Machine.])
- ↑ Roman Fort Discovered — Were The Romans Using Cornish Silver?. Архів оригіналу за 31 травня 2009. Процитовано 2 травня 2011.
- ↑ Romano-British Villa Magor Farm, Illogan, Redruth, Cornwall. Архів оригіналу за 25 лютого 2008. Процитовано 2 травня 2011.