Користувач:Polonskiy/Чернетка
Саєнко Гаврило Омелянович | |
---|---|
Рядовий | |
Загальна інформація | |
Народження |
24 березня 1905 Кладьківка, — нині Куликівський район, Чернігівська область |
Смерть |
7 лютого 1949 (43 роки) Кладьківка, — нині Куликівський район, Чернігівська область |
Національність | українець |
Військова служба | |
Роки служби | 1943—1945 |
Приналежність | СРСР |
Вид ЗС | Червона Армія |
Рід військ | піхота |
Формування | 389-а стрілецька дивізія |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди та відзнаки | |
Жуліхін Сергій Григорович рос. Жулихин Сергей Григорьевич | |||
---|---|---|---|
Полковник | |||
Загальна інформація | |||
Народження |
25 вересня 1901 село Незнаново, нині — Кораблинський район, Рязанська область, Російська Федерація | ||
Смерть |
11 грудня 1972 (71 рік) Ізюм, Харківська область, УРСР | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 1918—1937, 1941—1945 | ||
Приналежність | СРСР | ||
Вид ЗС | Червона Армія | ||
Рід військ | піхота | ||
Формування | 389-а стрілецька дивізія | ||
Війни / битви |
Громадянська війна в Росії; Друга світова війна | ||
Командування | |||
| |||
Нагороди та відзнаки | |||
Саєнко Гаврило Омелянович (нар. 24 березня 1905 — †7 лютого 1949) — радянський військовик, повний кавалер ордена Слави. В роки радянсько-німецької війни — кулеметник 1-ї кулеметної роти, 545-го стрілецького полку, 389-ї стрілецької дивізії.
Нагороди ред.
- Орден Слави І ступеня (23 квітня 1945);
- Орден Слави ІІ ступеня (25 жовтня 1944);
- Орден Слави ІІІ ступеня (26 серпня 1944);
- Медаль «За взяття Берліна»;
- Медаль «За визволення Праги»;
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Жуліхін Сергій Григорович (нар. 25 вересня 1901 — †11 грудня 1972) — учасник Другої світової війни, командир 1279-го стрілецького полку, 389-ї Бердичівсько-Кельцевської стрілецької дивізії, полковник, почесний громадянин міста Ізюм.
Біографія ред.
Народився в селі Незнаново, нині — Кораблинського району, Рязанської області, в селянській родині. Навчався в церковно-приходській школі. В 1918 році був призваний до Червоної Армії, учасник Громадянської війни в Росії.
Після закінчення Громадянської війни продовжив службу в армії, спочатку в Чугуєві, потім в Красноярську та на радянсько-китайському кордоні.
В 1937 році був звільнений з Червоної Армії. Після цього родина переїхала до Ізюма, звідки родом була його дружина. Влаштувався на роботу на Ізюмський завод оптичного скла, де працював до 1941 року.
У 1941 році, з початком війни, знову був поновлений в армії у званні капітана та призначений начальником штабу Ізюмського винищувального батальйону. Згодом служив на посадах командира окремого батальйону 255-ї стрілецької дивізії та заступника командира 968-го стрілецького полку 255-ї стрілецької дивізії.
Із серпня 1942 року і до кінця війни — командир 1279-го стрілецького полку 389-ї стрілецької дивізії.
У 1936 році був призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Військово-політичну академію. У боях Німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Центральному фронті.
З грудня 1941 року на посаді комісара полку, з січня 1942 року воював у складі 32-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії. У складі полку брав участь в обороні Москви, в наступальних боях по розгрому німецького угруповання, яка намагалася взяти Москву, в боях за визволення Калуги, Болхова, Орла.
Особливо відзначився при форсуванні Дніпра. У вересні 1943 року 32-й гвардійський стрілецький полк в авангарді 61-ї армії форсував Дніпро біля містечка Любеч Чернігівської області і протягом декількох днів утримував захоплений плацдарм.
6 жовтня 1943 гвардії підполковник Р. І. Мільнер в боях на плацдармі в районі села Глушець, Лоєвського району Гомельської області у складних обставинах замінив пораненого командира полку. Протягом декількох днів полк розширив плацдарм, поліпшив свої позиції і дав можливість частинам дивізії переправитися через Дніпро.
Влітку 1944 року, після закінчення курсів «Постріл», був призначений командиром 37-го гвардійського стрілецького полку, який брав участь у боях за визволення Риги, Польщі, вів бої на території Німеччини, на штеттинському напрямку, форсував річку Одер.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни продовжив службу в Групі радянських військ у Німеччині. Пізніше командував частинами в Київському військовому окрузі. З 1960 року полковник Р.І. Мільнер — в запасі.
Жив у Харкові. Був викладачем у Харківському інституті громадського харчування. Помер 4 липня 1979 року.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі гвардії підполковнику Мільнеру Рафаїлу Ісайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2807).
Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-й і 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Категорія:Учасники Другої світової війни Категорія:Радянські військовики Категорія:Повні кавалери ордена Слави Категорія:Учасники Другої світової війни з СРСР Категорія:Уродженці Куликівського району Категорія:Уродженці Чернігівської області
Категорія:Уродженці Рязанської області Категорія:Радянські військовики Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії Категорія:Учасники Другої світової війни Категорія:Учасники Другої світової війни з СРСР Категорія:Померли в Харківській області Категорія:Персоналії:Ізюм Категорія:Почесні громадяни Ізюма