Користувач:Mr.Ilia T/Данія в Другій світовій війні

Прапор корпусу СС «Шальбург» і прапор Данії на будівлі Данської ордена масонів

Данія у Другій світовій війні

Попередні події та захоплення Німеччиною ред.

Після приходу в Німеччині до влади Адольфа Гітлера правлячі кола Данії балансували між Великобританією і Німеччиною. У 1939 році був підписаний датсько-німецький договір про ненапад. Утім, багато в Данії розуміли його ілюзорність, що підтвердили наступні події. 9 квітня 1940 року Данія в порушення договору з Німеччиною була окупована силами вермахту в рамках Датсько-Норвезької операції.

Через годину після початку операції уряд і король віддав наказ збройним силам не чинити опір агресору і капітулювали. Загалом, операція по окупації Данії зайняла кілька годин, втрати німецької армії склали 2 військовослужбовців убитими і 10 пораненими[1].

Окупація ред.

М'яка окупація (1940-1942) ред.

Вранці 9 квітня сили Рейху вторглися на територію Данії і протягом шести годин окупували королівство. Вже о 10 годині уряд Данії звернувся до народу із закликом зберігати спокій і не чинити опір окупації[2]. У цей же день прес-аташе Рейху в Копенгагені Густав Майснер зажадав ввести заборону на публікації, що зачіпають інтереси Вермахту[3]. 16 квітня заборона була введена. Ще 10 квітня було сформовано новий коаліційний уряд національної єдності Датського королівства, куди ввійшли представники ряду опозиційних партій. Збройні сили Данії були скорочені, а незабаром почалося вилучення важкого озброєння датської армії на користь Вермахту[4]. 12 квітня датський генерал-лейтенант Біллем Пріор оголосив у своєму виступі по радіо подяку датської армії за її поведінку під час агресії:[5] «Ніхто в армії не порушив свого боргу по відношенню до королеві і батьківщині»[6]. 22 квітня командування Вермахту зажадав передати їм у розпорядження сили ППО, а також кораблі для охорони мосту через Малий Бельт, і засоби для створення укріплень на островах Лесю і Анхальт і в містах Скаген, Есбьерг і Хельсінгер. Незабаром німці встановили курс датської крони по відношенню до німецької марки — 208 датських крон за 100 німецьких марок[7]. У відповідності з договором про торговельно-економічне співробітництво Данії і Третього Рейху торгівля з Англією була заборонена, а економіка повністю переорієнтована на Німеччину, куди поставлялися продукція сільського господарства і вугілля[8]. Крім того, банки Данії зобов'язалися субсидувати німецьку економіку і Вермахт. 8 липня 1940 року було сформовано новий уряд Данії на чолі з Торвальдом Стаунингом. В новий уряд увійшли представники партій, опозиційних соціал-демократичної партії Данії. 24 липня була створена Датсько-німецька асоціація, першочерговою метою якої стала оптимізація співпраці Третього Рейху і Королівства Данія. 25 листопада 1940 року данський уряд підписав Антикомінтернівський пакт[9], а 25 червня 1941 року розірвало дипломатичні відносини з СРСР[10].

11 грудня на датських заводах почалося виробництво продукції для збройних сил Німеччини — дизель-мотори для підводних човнів, запасні частини для літаків, вибухові речовини, обмундирування і взуття. Близько 50 датських будівельних фірм (приблизно 50000 робітників) були орієнтовані на будівництво укріплень і фортів вздовж узбережжя Атлантичного океану. Крім того для потреб Вермахту поставлялася продукція датських фермерів.

У перші роки нацистське керівництво Німеччини запровадив так званий м'який режим окупації країни. Данія використовувалася як вітрина «миролюбної» політики на окупованих територіях, формально залишаючись незалежною державою. Гітлер в окремому меморандумі гарантував територіальну цілісність і незалежність країни. Політичне життя країни залишалася незмінною, продовжували діяти король, уряд, парламент, самоврядування, політичні організації. На початку окупації нацификация суспільного життя не проводилася, діяльність профспілок не заборонялася.

9 квітня 1940 року німецький прес-аташе Густав Майснер зажадав від прес-департаменту Міністерства закордонних справ Данії ввести заборону на публікацію матеріалів, «які зачіпають інтереси вермахту» та 16 квітня 1940 року уряд Данії було змушене задовольнити ці вимоги. В подальшому, з боку німецьких окупаційних властей були висунуті нові вимоги, спрямовані на посилення цензури.

Були також введені обмеження на проведення масових заходів, зборів, мітинги і демонстрації.

Чисельність армії і флоту була скорочена. Хоча збройні сили і поліція залишилися під датським командуванням, німецьке військове командування в Данії почало поступово вилучати важке озброєння з арсеналів датської армії. 15 квітня 1940 року на вимогу німецької сторони в розпорядження німців була передана перша партія озброєння: 24 зенітні гармати. Надалі, 22 квітня 1940 року німці наказали командуванню датської армії передати в розпорядження німецьких окупаційних військ засоби ППО, а в кінці квітня 1940 року — передати їм військові судна для охорони мосту через затоку Малий Бельт, а також надати матеріали для будівництва укріплень на островах Лесю і Анхальт і в містах Скаген, Есбьерг і Хельсінгер.

У квітні 1940 року німці примусово встановили невигідний для Данії курс обміну валюти — 208 датських крон за 100 німецьких марок.

У відповідності з договором про торговельно-економічне співробітництво та кліринг, підписаним урядом Данії, експорт товарів в Англію був заборонений, а поставки товарів у Німеччину проводилися в кредит, погашення якого передбачалося після закінчення війни. Економіка країни була повністю переорієнтована на Німеччину, куди практично повністю продавалися продукція сільського господарства і вугілля.

11 грудня 1940 року уряд Данії взяла на себе зобов'язання продавати вермахту будь-які продовольчі товари та сільгосппродукцію[11].

14 грудня 1940 року зовнішній борг Німеччини Національному банку Данії склав 420 млн. датських крон, і щоб обмежити інфляцію, уряд Данії було змушене збільшити податки. В цей же час німецькі власті запропонували уряду Данії «з метою зменшити безробіття в країні» відправити в Німеччину 25 тис. данських робітників для роботи на вугільних шахтах[12].

«Жорстка окупація» і зростання Опору, 1943-1945 ред.

29 серпня 1943 року уряд Данії було розігнано, влада в країні перейшла до німецької окупаційної адміністрації в особі імперських уповноважених секретарів з Данії. У країну були введені армійські частини і підрозділи гестапо. Почалися масові арешти.

Одночасно німецькі війська почали операцію «Сафарі», в ході якої частини датської армії були роззброєні, а військовослужбовці — інтерновані. Після виконання операції в розпорядженні німецького військового командування виявилося практично всі озброєння, техніка і військове майно сухопутних військ загальною вартістю понад 700 млн крон, проте з 49 кораблів військово-морського флоту вдалося захопити неушкодженими лише 18 (6 міноносців, 5 торпедних катерів і 20 інших кораблів і суден ВМФ були затоплені або виведені з ладу)[13]

Моряки данського військово-морського і торгового флоту затопили 29 кораблів і ще кілька вивели з ладу, крім того, 13 кораблів здійснили перехід в нейтральну Швецію, де були інтерновані[14]. Аж до кінця окупації німці зуміли підняти, відремонтувати та привести до ладу тільки 15 з 29 затоплених кораблів.

5 вересня 1943 року німецькі окупаційні власті видали постанову про введення смертної кари в відношенні учасників Опору і тих осіб, які надають їм допомогу[15].

Зміна політики німецьких властей позначилося на зростанні Опору.

16 вересня 1943 року був створений нелегальний «Рада свободи», до складу якого увійшли представники всіх підпільних антифашистських організацій[16]. За розпорядженням Ради, країна була розділена на шість військових округів, почалося формування бойових груп (militaer gruppe)[17].

19 вересня 1944 року німці розформували і роззброїли датську поліцію, частина поліцейських була заарештована.

У загальній складності, в період окупації німцями були арештовані 20 330 громадян Данії, 6400 з них були вивезені в Німеччину[18], деякі загинули.

5 травня 1945 року німецькі війська в Данії капітулювали перед англійцями.

Тільки прямі витрати Данії на утримання німецької окупаційної адміністрації, війська і поліції, будівництво доріг, укріплень і споруд для німецької армії, відшкодування транспортних витрат окупантів та забезпечення діяльності підприємств, що виконували німецькі замовлення, в період з 9 квітня 1940 року до 4 травня 1945 року склали 8.040 млн. датських крон[19].

Німецьке угруповання в Данії ред.

  • Влітку 1940 року на території Данії перебувала 1 німецька піхотна дивізія[20];
  • Станом на 1 квітня 1942 року - 1 дивізія вермахту[21];
  • До серпня 1943 року — 170 000 німецьких військовослужбовців (еквівалент 14 дивізій)[22];
  • 10 жовтня 1943 року згідно з наказом верховного командування вермахту, з окупованої території СРСР в Данії були спрямовані п'ять "східних" батальйонів вермахту[23]. Батальйони призначалися для заміни німецьких частин на другорядних напрямках і використовувалися для будівництва оборонних споруд і несення охоронної служби, але в порівнянні з німецькими підрозділами були гірше озброєні і в меншій мірі забезпечені технікою[24] (в січні 1945 року, один з п'яти батальйонів - 667-й піхотний батальйон був виведений на територію Німеччини, Вюртемберг, особовий склад використовували в якості поповнення інших східних формувань[25]).
  • Станом на початок 1944 року, в Данії перебували шість дивізій вермахту[26].

Колабораціонізм в Данії ред.

У 1941 році почалася запис датських добровольців до війська СС. Перші 480 добровольців, що вступили в Добровольчий корпус СС «Данія», були колишніми військовослужбовцями (в тому числі і офіцерами) датської королівської армії[27]. За набрали корпус офіцерами датської армії при перекладі в Ваффен СС офіційним постановою датського міністерства оборони були збережені ті звання, які вони носили в Данії (а роки служби у складі Ваффен СС було обіцяно зараховувати нарівні з роками служби в датської армії, що мала важливе значення в плані вислуги років та нарахування пенсії). Крім того, Добровольчий корпус «Данія» офіційно був узятий на забезпечення датським урядом, а не датської націонал-соціалістичною партією. Бійці Добровольчого корпусу «Данія» для навчання безперешкодно отримали все необхідне озброєння зі складів датської королівської армії.

Данці служили в підрозділах вермахту, СС, охоронно-поліцейських підрозділах, несли службу на території Данії, а також брали участь у бойових діях на боці Німеччини на радянсько-німецькому фронті і в Хорватії.

29 червня 1941 року в данській газеті «Fædrelandet» було оголошено про формування Добровольчого данської корпусу «для війни проти більшовизму». Уряд Данії дозволило військовослужбовцям датських збройних сил брати відпустки і записуватися в корпус із збереженням військових звань. Командування Добровольчим датським корпусом за згодою уряду, прийняв підполковник датської армії Християн Педер Криссинг. В кінці липня 1941 перша тисяча датських добровольців була спрямована в навчальний центр в Німеччині.

25 листопада 1941 року Данія приєдналася до Антикоминтерновскому пакту.

8 травня 1942 датський корпус був спрямований на Східний фронт, воював у районі Демянска, а восени 1942 — був відведений на відпочинок в тил. У жовтні 1942 року корпус був знову повернутий на Східний фронт, з грудня 1942 — діяв в районі Великих Лук. В березні 1943 р. корпус був відправлений на відпочинок до Німеччини, а 6 червня 1943 розформовано. Велика частина особового складу була переведена в 24-й танково-гренадерський полк СС «Данмарк» (SS-Panzergrenadier Regiment 24 Danmark), інші повернулися в Данію.

Влітку 1943 року на території Хорватії почалося формування 11-ї моторизованої дивізії СС «Нордланд», до складу якої був включений датський 24-ї танково-гренадерський полк СС «Данмарк».

У листопаді 1943 року данська полк вів бої проти 5 тисяч партизанів НОАЮ в районі Глини.

У січні 1944 року 11-а добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Нордланд» була відправлена на Східний фронт під Ленінград. В ході січневого наступу радянських військ данці відступили до Нарві, де перейшли до оборони.

У лютому 1944 ішов бій за Нарву, так звана «битва європейських народів» (оскільки проти радянських військ там воювали норвежці, данці, голландці, валлони, фламандці, естонці, а також німці). Важкі бої йшли 5 місяців, в липні 1944 європейські частини військ СС відступили від Нарви на 20 км на захід. Потім вся німецька група армій «Північ» відступила в Латвії, і в жовтні 1944 опинилася в Курляндському котлі.

В січні 1945 дивізія «Нордланд» була морем евакуйована в Померанію, де в лютому і березні вела важкі бої проти радянських військ.

16 квітня 1945 норвезька і данський полки були кинуті на оборону Берліна, їх залишки капітулювали 2 травня 1945 року.

Всього, в 1941-1945 рр. у військових частинах та формуваннях СС служили 6 тис. данців[28].

Рух Опору ред.

В перші роки окупації Датське рух опору було малочисельним і не володіла значним впливом. У 1942 році антифашистська активність зростає, проте до 1943 року основними формами діяльності данської руху Опору були антифашистська агітація, саботаж і бойкот німецьких заходів, меншою мірою — збір розвідувальної інформації для країн антигітлерівської коаліції і диверсії.

Переломним етапом стали події серпня 1943 року, коли в 17 містах Данії відбулися масові страйки, що супроводжувалися акціями протесту[29]. Німецьке командування зажадало введення в країні надзвичайного стану і страти до саботажникам. Після відмови данського уряду в введення цих заходів воно було розігнано 29 серпня 1943 року.

У загальній складності, в період окупації учасниками руху Опору на території Данії було видано 538 найменувань газет та інших друкованих видань[30], здійснена 2671 операція проти гітлерівців та їх пособників[31], а також понад 2700 диверсій[32]:

  • при цьому, в період з початку окупації до липня 1941 року в Данії було скоєно 19 диверсій[33], протягом 1942 року було скоєно 129 диверсій і актів саботажу, протягом 1943 року — 1140 диверсій і актів саботажу. У січні 1944 року в Данії був здійснений 101 акт саботажу, в наступні місяці — приблизно 50-70 актів саботажу в місяць і в травні 1944 року — 60 актів саботажу[34].

Ще одним з напрямків діяльності учасників національного руху Опору стало порятунок від знищення основної маси єврейського населення Данії. 2 жовтня 1943 року німецькі окупаційні влади почали депортацію євреїв у табори смерті, однак їм вдалося заарештувати тільки 472 людини з 7800 — близько 7200 євреїв було вивезено учасниками Опору в Швеції, і ще кілька сотень заховано на території Данії.

В цілому, за станом до 1 квітня 1945 року в Данії налічувалося 42 тис. учасників руху Опору, проте слід врахувати, що значна кількість данців приєдналося до антифашистської діяльності тільки наприкінці окупації, в період з листопада 1944 року до початку травня 1945 року (саме в цей час загальна чисельність учасників руху Опору у Данії збільшилася з 25 тис. до 43 тис. осіб)[35].

В період окупації в Данії загинуло близько 4 тисяч учасників руху Опору.

Крім участі в антифашистській боротьбі на території Данії, значна кількість данців, покинули країну, брало участь у бойових діях проти Німеччини у складі збройних сил Великобританії.

  • так, датчанин Кай Биркстед, воював у ВПС Великобританії збив 10 німецьких літаків особисто і 1 в групі.

Крім того, після окупації Данії 29 серпня 1943 року на території Швеції було створено військовий підрозділ з 500 данців, а восени 1944 року — данська флотилія.

Примітки ред.

  1. Р. Эрнест Дюпюи, Тревор Н. Дюпюи. Всемирная история войн (в 4-х тт.). Книга 4 (1925—1997). СПб., М., «Полигон — АСТ», 1998. стр.110-112
  2. Обращение датского правительства к народу 9 апреля 1940 г. Руниверс (рос.). Процитовано 8 квітня 2014.
  3. История Дании. ХХ век. / отв. ред. Ю. В. Кудрина, В. В. Рогинский. М., «Наука», 1998. стр.119
  4. Сопротивление: датские и норвежские патриоты в борьбе с фашистскими захватчиками / сост. Е. Н. Кульков. М., «Прогресс», 1988. стр.8
  5. . — Т. III.
  6. Биллем Вайн Приор (Prior). Хронос. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 14 травня 2010.
  7. История Дании. ХХ век. / отв. ред. Ю. В. Кудрина, В. В. Рогинский. М., «Наука», 1998. стр.120
  8. Всемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. М., «Мысль», 1965. стр.60
  9. Османьчик, Эдмунд Ян (2002). Encyclopedia of the United Nations and International Agreements. Taylor and Francis. с. 104. ISBN 0-415-93921-6.
  10. Королевство Дания. Руниверс. Процитовано 8 квітня 2014.
  11. История Дании. ХХ век. / отв. ред. Ю. В. Кудрина, В. В. Рогинский. М., «Наука», 1998. стр.130
  12. История Дании. ХХ век. / отв. ред. Ю. В. Кудрина, В. В. Рогинский. М., «Наука», 1998. стр.121
  13. История Дании. ХХ век. / отв. ред. Ю. В. Кудрина, В. В. Рогинский. М., «Наука», 1998. стр.136
  14. История Второй Мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 7. М., Воениздат, 1976. стр.407
  15. Сопротивление: датские и норвежские патриоты в борьбе с фашистскими захватчиками / сост. Е. Н. Кульков. М., «Прогресс», 1988. стр.68
  16. Советская историческая энциклопедия / редколл., гл. ред. Е. М. Жуков. том 4. М., государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1963. стр.990
  17. История Второй Мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 8. М., Воениздат, 1977. стр.224
  18. М. И. Семиряга. Немецко-фашистская политика национального порабощения в оккупированных странах Западной и Северной Европы. М., «Наука», 1980. стр.28-29
  19. Антифашистское движение Сопротивления в странах Европы в годы второй мировой войны / ред. В.П. Бондаренко, П.И. Резонов. М., Соцэкгиз, 1962. стр.509
  20. История Второй Мировой войны 1939-1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А.А. Гречко. том 3. М., Воениздат, 1974. стр.319
  21. История Второй Мировой войны 1939-1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А.А. Гречко. том 5. М., Воениздат, 1975. стр.25
  22. Douglas C. Dildy.
  23. С.И. Дробязко. Под знамёнами врага. Антисоветские формирования в составе германских вооружённых сил, 1941-1945 гг. М., изд-во "ЭКСМО", 2004. стр.219
  24. С.И. Дробязко. Под знамёнами врага. Антисоветские формирования в составе германских вооружённых сил, 1941-1945 гг. М., изд-во "ЭКСМО", 2004. стр.223
  25. С.И. Дробязко. Под знамёнами врага. Антисоветские формирования в составе германских вооружённых сил, 1941-1945 гг. М., изд-во "ЭКСМО", 2004. стр.301
  26. История Второй Мировой войны 1939-1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А.А. Гречко. том 8. М., Воениздат, 1977. стр.20
  27. Залесский К. А. Охранные отряды нацизма. Полная энциклопедия СС. — М. : Вече, 2009. — С. 784. — ISBN 978-5-9533-3471-6.
  28. М.И. Семиряга. Коллаборационизм. Природа, типология и проявления в годы Второй мировой войны. М., РОССПЭН, 2000. стр.415
  29. Всемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. М., «Мысль», 1965. стр.312
  30. Сопротивление: датские и норвежские патриоты в борьбе с фашистскими захватчиками / сост. Е. Н. Кульков. М., «Прогресс», 1988. стр.15
  31. История Второй Мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 10. М., Воениздат, 1979. стр.291
  32. Всемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. М., «Мысль», 1965. стр.371
  33. Антифашистская солидарность в годы второй мировой войны, 1939—1945 / редколл., А. Н. Шлепаков, В. А. Вродий и др. Киев, «Наукова думка», 1987. стр.89
  34. История Второй Мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 8. М., Воениздат, 1977. стр.226
  35. Ю. В. Кудрина. Дания // Движение Сопротивления в западной Европе, 1939—1945. Национальные особенности. М., «Наука», 1991. стр.104-117

Література ред.

  • Ю. В. Кудріна. Данія в роки Другої Світової війни. М., 1975
  • Steffen Werther: Dänische Freiwillige in der Waffen-SS. Wissenschaftlicher Verlag Berlin, Berlin 2004. ISBN 3-86573-036-1

Посилання ред.