Користувач:Mr.Ilia T/Данія в Другій світовій війні

Прапор корпусу СС «Шальбург» і прапор Данії на будівлі Данської ордена масонів

Данія у Другій світовій війні

Попередні події та захоплення Німеччиною

Після приходу в Німеччині до влади Адольфа Гітлера правлячі кола Данії балансували між Великобританією і Німеччиною. У 1939 році був підписаний датсько-німецький договір про ненапад. Утім, багато в Данії розуміли його ілюзорність, що підтвердили наступні події. 9 квітня 1940 року Данія в порушення договору з Німеччиною була окупована силами вермахту в рамках Датсько-Норвезької операції.

Через годину після початку операції уряд і король віддав наказ збройним силам не чинити опір агресору і капітулювали. Загалом, операція по окупації Данії зайняла кілька годин, втрати німецької армії склали 2 військовослужбовців убитими і 10 пораненими.

Окупація

М'яка окупація (1940-1942)

Вранці 9 квітня сили Рейху вторглися на територію Данії і протягом шести годин окупували королівство. Вже о 10 годині уряд Данії звернувся до народу із закликом зберігати спокій і не чинити опір окупації. У цей же день прес-аташе Рейху в Копенгагені Густав Майснер зажадав ввести заборону на публікації, що зачіпають інтереси Вермахту. 16 квітня заборона була введена. Ще 10 квітня було сформовано новий коаліційний уряд національної єдності Датського королівства, куди ввійшли представники ряду опозиційних партій. Збройні сили Данії були скорочені, а незабаром почалося вилучення важкого озброєння датської армії на користь Вермахту. 12 квітня датський генерал-лейтенант Біллем Пріор оголосив у своєму виступі по радіо подяку датської армії за її поведінку під час агресії: «Ніхто в армії не порушив свого боргу по відношенню до королеві і батьківщині». 22 квітня командування Вермахту зажадав передати їм у розпорядження сили ППО, а також кораблі для охорони мосту через Малий Бельт, і засоби для створення укріплень на островах Лесю і Анхальт і в містах Скаген, Есбьерг і Хельсінгер. Незабаром німці встановили курс датської крони по відношенню до німецької марки — 208 датських крон за 100 німецьких марок. У відповідності з договором про торговельно-економічне співробітництво Данії і Третього Рейху торгівля з Англією була заборонена, а економіка повністю переорієнтована на Німеччину, куди поставлялися продукція сільського господарства і вугілля. Крім того, банки Данії зобов'язалися субсидувати німецьку економіку і Вермахт. 8 липня 1940 року було сформовано новий уряд Данії на чолі з Торвальдом Стаунингом. В новий уряд увійшли представники партій, опозиційних соціал-демократичної партії Данії. 24 липня була створена Датсько-німецька асоціація, першочерговою метою якої стала оптимізація співпраці Третього Рейху і Королівства Данія. 25 листопада 1940 року данський уряд підписав Антикомінтернівський пакт, а 25 червня 1941 року розірвало дипломатичні відносини з СРСР.

11 грудня на датських заводах почалося виробництво продукції для збройних сил Німеччини — дизель-мотори для підводних човнів, запасні частини для літаків, вибухові речовини, обмундирування і взуття. Близько 50 датських будівельних фірм (приблизно 50000 робітників) були орієнтовані на будівництво укріплень і фортів вздовж узбережжя Атлантичного океану. Крім того для потреб Вермахту поставлялася продукція датських фермерів.

У перші роки нацистське керівництво Німеччини запровадив так званий м'який режим окупації країни. Данія використовувалася як вітрина «миролюбної» політики на окупованих територіях, формально залишаючись незалежною державою. Гітлер в окремому меморандумі гарантував територіальну цілісність і незалежність країни. Політичне життя країни залишалася незмінною, продовжували діяти король, уряд, парламент, самоврядування, політичні організації. На початку окупації нацификация суспільного життя не проводилася, діяльність профспілок не заборонялася.

9 квітня 1940 року німецький прес-аташе Густав Майснер зажадав від прес-департаменту Міністерства закордонних справ Данії ввести заборону на публікацію матеріалів, «які зачіпають інтереси вермахту» та 16 квітня 1940 року уряд Данії було змушене задовольнити ці вимоги. В подальшому, з боку німецьких окупаційних властей були висунуті нові вимоги, спрямовані на посилення цензури.

Були також введені обмеження на проведення масових заходів, зборів, мітинги і демонстрації.

Чисельність армії і флоту була скорочена. Хоча збройні сили і поліція залишилися під датським командуванням, німецьке військове командування в Данії почало поступово вилучати важке озброєння з арсеналів датської армії. 15 квітня 1940 року на вимогу німецької сторони в розпорядження німців була передана перша партія озброєння: 24 зенітні гармати. Надалі, 22 квітня 1940 року німці наказали командуванню датської армії передати в розпорядження німецьких окупаційних військ засоби ППО, а в кінці квітня 1940 року — передати їм військові судна для охорони мосту через затоку Малий Бельт, а також надати матеріали для будівництва укріплень на островах Лесю і Анхальт і в містах Скаген, Есбьерг і Хельсінгер.

У квітні 1940 року німці примусово встановили невигідний для Данії курс обміну валюти — 208 датських крон за 100 німецьких марок.

У відповідності з договором про торговельно-економічне співробітництво та кліринг, підписаним урядом Данії, експорт товарів в Англію був заборонений, а поставки товарів у Німеччину проводилися в кредит, погашення якого передбачалося після закінчення війни. Економіка країни була повністю переорієнтована на Німеччину, куди практично повністю продавалися продукція сільського господарства і вугілля.

11 грудня 1940 року уряд Данії взяла на себе зобов'язання продавати вермахту будь-які продовольчі товари та сільгосппродукцію.

14 грудня 1940 року зовнішній борг Німеччини Національному банку Данії склав 420 млн. датських крон, і щоб обмежити інфляцію, уряд Данії було змушене збільшити податки. В цей же час німецькі власті запропонували уряду Данії «з метою зменшити безробіття в країні» відправити в Німеччину 25 тис. данських робітників для роботи на вугільних шахтах.

«Жорстка окупація» і зростання Опору, 1943-1945

29 серпня 1943 року уряд Данії було розігнано, влада в країні перейшла до німецької окупаційної адміністрації в особі імперських уповноважених секретарів з Данії. У країну були введені армійські частини і підрозділи гестапо. Почалися масові арешти.

Одночасно німецькі війська почали операцію «Сафарі», в ході якої частини датської армії були роззброєні, а військовослужбовці — інтерновані. Після виконання операції в розпорядженні німецького військового командування виявилося практично всі озброєння, техніка і військове майно сухопутних військ загальною вартістю понад 700 млн крон, проте з 49 кораблів військово-морського флоту вдалося захопити неушкодженими лише 18 (6 міноносців, 5 торпедних катерів і 20 інших кораблів і суден ВМФ були затоплені або виведені з ладу)

Моряки данського військово-морського і торгового флоту затопили 29 кораблів і ще кілька вивели з ладу, крім того, 13 кораблів здійснили перехід в нейтральну Швецію, де були інтерновані. Аж до кінця окупації німці зуміли підняти, відремонтувати та привести до ладу тільки 15 з 29 затоплених кораблів.

5 вересня 1943 року німецькі окупаційні власті видали постанову про введення смертної кари в відношенні учасників Опору і тих осіб, які надають їм допомогу.

Зміна політики німецьких властей позначилося на зростанні Опору.

16 вересня 1943 року був створений нелегальний «Рада свободи», до складу якого увійшли представники всіх підпільних антифашистських організацій. За розпорядженням Ради, країна була розділена на шість військових округів, почалося формування бойових груп (militaer gruppe).

19 вересня 1944 року німці розформували і роззброїли датську поліцію, частина поліцейських була заарештована.

У загальній складності, в період окупації німцями були арештовані 20 330 громадян Данії, 6400 з них були вивезені в Німеччину, деякі загинули.

5 травня 1945 року німецькі війська в Данії капітулювали перед англійцями.

Тільки прямі витрати Данії на утримання німецької окупаційної адміністрації, війська і поліції, будівництво доріг, укріплень і споруд для німецької армії, відшкодування транспортних витрат окупантів та забезпечення діяльності підприємств, що виконували німецькі замовлення, в період з 9 квітня 1940 року до 4 травня 1945 року склали 8.040 млн. датських крон.

Німецьке угруповання в Данії

• Влітку 1940 року на території Данії перебувала 1 німецька піхотна дивізія;
• Станом на 1 квітня 1942 року - 1 дивізія вермахту;
• До серпня 1943 року — 170 000 німецьких військовослужбовців (еквівалент 14 дивізій);
• 10 жовтня 1943 року згідно з наказом верховного командування вермахту, з окупованої території СРСР в Данії були спрямовані п'ять "східних" батальйонів вермахту. Батальйони призначалися для заміни німецьких частин на другорядних напрямках і використовувалися для будівництва оборонних споруд і несення охоронної служби, але в порівнянні з німецькими підрозділами були гірше озброєні і в меншій мірі забезпечені технікою (в січні 1945 року, один з п'яти батальйонів - 667-й піхотний батальйон був виведений на територію Німеччини, Вюртемберг, особовий склад використовували в якості поповнення інших східних формувань).
• Станом на початок 1944 року, в Данії перебували шість дивізій вермахту.

Колабораціонізм в Данії

У 1941 році почалася запис датських добровольців до війська СС. Перші 480 добровольців, що вступили в Добровольчий корпус СС «Данія», були колишніми військовослужбовцями (в тому числі і офіцерами) датської королівської армії. За набрали корпус офіцерами датської армії при перекладі в Ваффен СС офіційним постановою датського міністерства оборони були збережені ті звання, які вони носили в Данії (а роки служби у складі Ваффен СС було обіцяно зараховувати нарівні з роками служби в датської армії, що мала важливе значення в плані вислуги років та нарахування пенсії). Крім того, Добровольчий корпус «Данія» офіційно був узятий на забезпечення датським урядом, а не датської націонал-соціалістичною партією. Бійці Добровольчого корпусу «Данія» для навчання безперешкодно отримали все необхідне озброєння зі складів датської королівської армії.

Данці служили в підрозділах вермахту, СС, охоронно-поліцейських підрозділах, несли службу на території Данії, а також брали участь у бойових діях на боці Німеччини на радянсько-німецькому фронті і в Хорватії.

29 червня 1941 року в данській газеті «Fædrelandet» було оголошено про формування Добровольчого данської корпусу «для війни проти більшовизму». Уряд Данії дозволило військовослужбовцям датських збройних сил брати відпустки і записуватися в корпус із збереженням військових звань. Командування Добровольчим датським корпусом за згодою уряду, прийняв підполковник датської армії Християн Педер Криссинг. В кінці липня 1941 перша тисяча датських добровольців була спрямована в навчальний центр в Німеччині.

25 листопада 1941 року Данія приєдналася до Антикоминтерновскому пакту.

8 травня 1942 датський корпус був спрямований на Східний фронт, воював у районі Демянска, а восени 1942 — був відведений на відпочинок в тил. У жовтні 1942 року корпус був знову повернутий на Східний фронт, з грудня 1942 — діяв в районі Великих Лук. В березні 1943 р. корпус був відправлений на відпочинок до Німеччини, а 6 червня 1943 розформовано. Велика частина особового складу була переведена в 24-й танково-гренадерський полк СС «Данмарк» (SS-Panzergrenadier Regiment 24 Danmark), інші повернулися в Данію.

Влітку 1943 року на території Хорватії почалося формування 11-ї моторизованої дивізії СС «Нордланд», до складу якої був включений датський 24-ї танково-гренадерський полк СС «Данмарк».

У листопаді 1943 року данська полк вів бої проти 5 тисяч партизанів НОАЮ в районі Глини.

У січні 1944 року 11-а добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Нордланд» була відправлена на Східний фронт під Ленінград. В ході січневого наступу радянських військ данці відступили до Нарві, де перейшли до оборони.

У лютому 1944 ішов бій за Нарву, так звана «битва європейських народів» (оскільки проти радянських військ там воювали норвежці, данці, голландці, валлони, фламандці, естонці, а також німці). Важкі бої йшли 5 місяців, в липні 1944 європейські частини військ СС відступили від Нарви на 20 км на захід. Потім вся німецька група армій «Північ» відступила в Латвії, і в жовтні 1944 опинилася в Курляндському котлі.

В січні 1945 дивізія «Нордланд» була морем евакуйована в Померанію, де в лютому і березні вела важкі бої проти радянських військ.

16 квітня 1945 норвезька і данський полки були кинуті на оборону Берліна, їх залишки капітулювали 2 травня 1945 року.

Всього, в 1941-1945 рр. у військових частинах та формуваннях СС служили 6 тис. данців.

Рух Опору

В перші роки окупації Датське рух опору було малочисельним і не володіла значним впливом. У 1942 році антифашистська активність зростає, проте до 1943 року основними формами діяльності данської руху Опору були антифашистська агітація, саботаж і бойкот німецьких заходів, меншою мірою — збір розвідувальної інформації для країн антигітлерівської коаліції і диверсії.

Переломним етапом стали події серпня 1943 року, коли в 17 містах Данії відбулися масові страйки, що супроводжувалися акціями протесту. Німецьке командування зажадало введення в країні надзвичайного стану і страти до саботажникам. Після відмови данського уряду в введення цих заходів воно було розігнано 29 серпня 1943 року.

У загальній складності, в період окупації учасниками руху Опору на території Данії було видано 538 найменувань газет та інших друкованих видань, здійснена 2671 операція проти гітлерівців та їх пособників, а також понад 2700 диверсій:

• при цьому, в період з початку окупації до липня 1941 року в Данії було скоєно 19 диверсій, протягом 1942 року було скоєно 129 диверсій і актів саботажу, протягом 1943 року — 1140 диверсій і актів саботажу. У січні 1944 року в Данії був здійснений 101 акт саботажу, в наступні місяці — приблизно 50-70 актів саботажу в місяць і в травні 1944 року — 60 актів саботажу.

Ще одним з напрямків діяльності учасників національного руху Опору стало порятунок від знищення основної маси єврейського населення Данії. 2 жовтня 1943 року німецькі окупаційні влади почали депортацію євреїв у табори смерті, однак їм вдалося заарештувати тільки 472 людини з 7800 — близько 7200 євреїв було вивезено учасниками Опору в Швеції, і ще кілька сотень заховано на території Данії.

В цілому, за станом до 1 квітня 1945 року в Данії налічувалося 42 тис. учасників руху Опору, проте слід врахувати, що значна кількість данців приєдналося до антифашистської діяльності тільки наприкінці окупації, в період з листопада 1944 року до початку травня 1945 року (саме в цей час загальна чисельність учасників руху Опору у Данії збільшилася з 25 тис. до 43 тис. осіб).

В період окупації в Данії загинуло близько 4 тисяч учасників руху Опору.

Крім участі в антифашистській боротьбі на території Данії, значна кількість данців, покинули країну, брало участь у бойових діях проти Німеччини у складі збройних сил Великобританії.

• так, датчанин Кай Биркстед, воював у ВПС Великобританії збив 10 німецьких літаків особисто і 1 в групі.

Крім того, після окупації Данії 29 серпня 1943 року на території Швеції було створено військовий підрозділ з 500 данців, а восени 1944 року — данська флотилія.

Література

• Ю. В. Кудріна. Данія в роки Другої Світової війни. М., 1975
• Steffen Werther: Dänische Freiwillige in der Waffen-SS. Wissenschaftlicher Verlag Berlin, Berlin 2004. ISBN 3-86573-036-1

Посилання

• Скандинавські країни
• Сильніше сили. Документальний фільм про неозброєному опорі. Про Данії див. 2-3 частини.