Користувач:Kwasura/Грамайданчик/128-а окрема гвардійська механізована Туркестансько-Закарпатська двічі Червонопрапорна дивізія

128-а окрема гвардійська механізована Туркестансько-Закарпатська двічі Червонопрапорна дивізія

327-й гвардійський Севастопольський двічі Червонопрапорний ордена Богдан Хмельницького механізований полк розташовувався в Ужгороді.

Під час ВВВ відзначився при визволенні Криму, за що й отримав почесне найменування „Севастопольський” (наказ ВГК № 136 від 24.05.1944 р.). Гвардійське Знамено вручено в серпні 1944 р. На момент розпаду СРСР іменувався 327-й гвардійський мотострілецький Севастопольський ордена Богдана Хмельницького полк ім. Радянсько-болгарської дружби. У 2004 р. був переформований на

15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний Севастопольський ордена Богдана Хмельницького батальйон

Це єдиний підрозділ Збройних Сил України, призначений для ведення бойових дій у гірських умовах. Тренування батальйону проходять на 234-му Ужгородському загальновійськовому полігоні (с. Оріховиця Ужгородського р-ну), спорудженому у 1982 р. для гірсько-піхотної підготовки підрозділів, що направлялися до Афганістану.

315-й гвардійський механізований Червонопрапорний ордена Богдана Хмельницького полк розташовувався в Берегові. Розформований у 2003 р.

398-й гвардійський Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танковий полк дислокувався в Ужгороді.

Створений у січні 1944 р. в с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області на базі 3 танкового батальйону 140 танкової бригади як 875-й самохідний артилерійський полк, що ввійшов до складу 19-го Гвардійського Червонопрапорного корпусу. Бойове хрещення полк отримав у боях за визволення Криму в квітні— травні 1944 року. На початку серпня 1944-го полк виводиться із підпорядкування 19-го танкового корпусу, переходить у розпорядження командуючого 4-м Українським фронтом, бере участь у звільненні Яремчі, Мукачева, Ужгорода, словацьких Кошице, Пряшева, Бардейова, чеського Оломоуца та польської Бельсько-Бяла. За відмінні бойові дії, виявлені в бою за Ужгород, полку було присвоєно почесне звання „Ужгородський” (наказ ВГК № 207 від 27.10.1944 р.). За звільнення міст Кошице та Пряшева полк нагороджено орденом Бойового Червоного Прапора (наказ ВГК № 234 від 20.01.1945 р.), за Бельсько-Бялу – орденом Богдана Хмельницького (наказ ВГК № 275 від 12.02.1945 р.), за звільнення м. Оломоуц – орденом Олександра Невського (наказ ВГК № 365 від 08.05.1945 р.). Бойовий шлях 875-й сап закінчив під Прагою. Полк 11 разів відзначався подякою в наказах Верховного головнокомандувача. По війні полк був розформований на 662-й та 661-й окремі самохідні артилерійські дивізіони. 661-й увійшов до складу 128-ї гв гсд з регаліями 875-го сап. 1 серпня 1949 року 661-й осад був переформований у 398-й танково-самохідний Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського полк. У листопаді 1950 року 398-й тсп став 398-й танковим полком зі збереженням почесного найменування та бойових нагород. Переформований 1 грудня 2004 р. на 16-й окремий Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танковий батальйон.

820-й гвардійський Речицький Червонопрапорний орденів Суворова та Богдана Хмельницького механізований полк дислокувався у Мукачеві.

Почесне найменування «Речицький» присвоювалося згідно з наказом ВГК № 43 від 18.11.1943 р. Швидше за все 820-й був сформований на базі виведеного до ПрикВО з Німеччини 591-го гвардійського мотострілецького Речицького Червонопрапорного орденів Суворова і Богдана Хмельницького полку. При цьому включенні до 128-ї, вочевидь (як і у випадку з зенітно-ракетним полком дивізії), було розформовано 487-й мотострілецький полк, який згідно з довідниками Ленського-Цибіна та Феськова-Калашнікова на момент розпаду СРСР входив до складу 128-ї гв мсд і був розташований у м. Мукачеві. 591-й гв мсп під час дислокації у НДР входив до складу 207-ї мотострілецької Померанської Червонопрапорної ордену Суворова дивізії 2-ї гвардійської Червонопрапорної танкової армії й дислокувався у м. Штате. До 207-ї перейшов у 1947 р. як 16-й гвардійський Речицький танковий полк з розформованої 1-ї гвардійської Донської танкової дивізії (станом на 1945 р. це була 16-та гвардійська танкова бригада 1-го танкового корпусу), а наприкінці 1980-х був переформований на мотострілецький та отримав номер 91. На момент розпаду СРСР іменувався 820-й гвардійський мотострілецький Речицький Червонопрапорний орденів Суворова і Богдана Хмельницького полк. У 2004 р. переформований на 21-й окремий гвардійський механізований Речицький орденів Червоного Прапора, Суворова і Богдана Хмельницького батальйон.

253-й Демблінсько-Померанський орденів Кутузова і Суворова зенітно-ракетний полк розташовувався у Сваляві. З зенітним полком 128-ї не все так просто – доступна інформація досить заплутана. Відомо, що з осені 1945 р. до складу дивізії належав 99-й гвардійський окремий зенітно-артилерійський дивізіон, який у 1954 р. був переформований у 2106-й гвардійський зенітно-артилерійський полк, який наступного року отримав номер 975. У 1960 р. полк знову згорнули до гв озад. У 1962 р. в складі 128-ї було створено вже без гвардійського статусу 102-й зап. В 1970 р. 102-й зап 128-ї гв мсд проходив перенавчання у 184-му учбовому зенітному ракетному центрі (Росія). Місце постійної дислокації полку – саме Свалява, бойові стрільби полк проводив на полігоні Емба-2 (Казахстан) та на Чебаркульському полігоні (Росія). Високий бойовий рівень полку зумовив те, що саме його було спрямовано у 1973 р. до Єгипту, де він прикривав Асуанську греблю під час єгипетсько-ізраїльської Жовтневої війни (Війни Судного дня). Звідки ж взявся 253-й полк? Підозрюю, що насправді це був 75-й гвардійський зенітний ракетний Демблінсько-Померанський орденів Суворова і Кутузова полк (під час ВВВ воював у складі 1-го Білоруського фронту, почесне найменування «Демблінський» присвоєно згідно з наказом ВГК № 150 від 26.07.1944 р., «Померанський» - згідно з наказом ВГК № 265 від 29.01.1945 р.). Він попередньо входив до складу 207-ї мотострілецької Померанської Червонопрапорної ордену Суворова дивізії 2-ї гвардійської танкової Червонопрапорної армії Групи радянських військ у Німеччині (Західна група військ) та дислокувався у м. Стендаль. У 1991 р. 207-ма мсд була виведена до ПрикВО та розформована, ось тоді 75-й гв зрп і був включений до складу 128-ї та отримав інший номер (замість 102-го зрп, який згідно довідників Ленського-Цибіна та Феськова-Калашнікова на момент розпаду СРСР дислокувався саме в Сваляві). Після переформування 128-ї дивізії у бригаду цей полк було виведено зі складу 128-ї та включено до військ ППО (за іншими даними – розформований повністю). У 128-й омбр сформований 10-й окремий зенітно-ракетний артилерійський дивізіон.

331-й Карпатський самохідно-артилерійський полк дислокувався у Перечині. Розформований під час переформування дивізії на бригаду.

757-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон базувався у Сваляві (в інших джерелах вказується номер 752).

47-й окремий розвідувальний батальйон розташовувався у с. Гать Берегівського району.

534-й окремий інженерно-саперний батальйон дислокувався у с. Мала Бегань.

133-й окремий медичний батальйон дислокувалися у Мукачеві.

150-й окремий гвардійський батальйон зв’язку дислокувалися у Мукачеві.

42-й окремий батальйон радіо-, хімічного та бактеріологічного захисту дислокувалися у Мукачеві.

85-й окремий ремонтно-відновлюваний батальйон дислокувалися у Мукачеві.

891-й окремий батальйон тилового забезпечення дислокувалися у Мукачеві.

31-а окрема рота радіоелектронної боротьби дислокувалися у Мукачеві.

За радянських часів на території Закарпатської області (у м. Виноградів) дислокувалася також

230-та артилерійська бригада

у 2000-х роках вона на короткий час була включена до складу 128-ї мсд з переформуванням в

17-й артилерійський полк

. Зі створенням на базі дивізії бригади цю частину переформували у

бригадну артилерійську групу.