Користувач:Krivemet/Чернетка

Давидов Олександр Сергійович
Олександр Давидов Олександр Давидов
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР,  Україна
Національність	росіянин
Галузь	Фізика
Відомі учні	Філіппов Геннадій Федорович та ін.
Відомий завдяки:	«Давидівське розщеплення»

Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (* 26 грудня 1912, Євпаторія,— † 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).

Біографія

Народився 26 грудня 1912 року у Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).

• 1945–1953 — робота у Інституті фізики АН УРСР.
• 1953–1956 — завідувач відділом Фізико-енергетичного інституту в Обнінську.
• 1954–1964 — професор, завідувач кафедрою Московського університету.
• 1964–1966 — завідувач відділом Інституту фізики АН УРСР.
• 1966–1973 — завідувач відділом Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
• 1973–1988 — директор цього ж інституту.

Могила Олександра Давидова

Помер 19 лютого 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність

Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.

Першим розповсюдив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють в процесах поглинання світла, люмінісценсії та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія у більшості випадків суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів в кристалах («Давидівське розщеплення»).

Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. В 1966 за теоретичні дослідження екситонів в кристалах був вдостоєний (спільно з іншими) Ленінської премії.

• 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей в спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.

• 1960 — разом з О. О. Чабаном розробив модель колективних збуджень із врахуванням деформованості форми ядра при його обертанні. В результаті Давидовим була розвинута (1958–1960) теорія колективних збуджених станів несферичних ядер, яка враховувала порушення аксиальної симетрії ядер (Теорія неаксиальних ядер Давидова, Державна премія України в галузі науки і техніки, 1969).

• 1973–1976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.

Нагороди, почесні звання

• Лауреат Ленінської премії (1966).
• Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1969).
• Герой Соціалістичної Праці (1982).
• Орден Леніна (1971, 1982).
• Медаль «За трудову доблесть» (1961).
• Заслужений діяч науки УРСР.

Див. також

• «Давидівське розщеплення»
• Теорія неаксіальних ядер Давидова
• Премія НАН України імені О. С. Давидова

Бібліографія

• Давидов О. С. Квантова механіка. — К. : Академперіодика, 2012. — 706 с.
• Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К. : Наукова думка, 1991. — 672 с.
• Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К. : Наукова думка, 1971. — 216 с.
• Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К. : Наукова думка, 1979. — 296 с.
• Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М. : Атомиздат, 1967. — 264 с.
• Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К. : Наукова думка, 1990. — 176 с.
• Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К. : Наукова думка, 1986. — 160 с.
• Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К. : Наукова думка, 1984. — 288 с.
• Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М. : ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
• Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М. : Наука, 1968. — 296 с.
• Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К. : Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
• Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М. : Наука, 1976. — 640 с.

Джерела та література

• Ю. О. Храмов. Давидов Олександр Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 273. — ISBN 966-00-0405-2.
• Г. В. Бугрій. Давидов Олександр Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Алинин А. Я. Его жизнь — физика: Документальная повесть.- К.: Молодь, 1982. — 128с.
• Храмов Ю. А. Физики. Биографический справочник. М.: Наука,1983., стр. 96.
• Міжнародна конференція, присвячена 90-річчю від дня народження О. С. Давидова (Київ, 9-15 грудня 2002 р.)

Посилання

• Давидов Олександр Сергійович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Krivemet/Чернетка
Помер	6 червня 2020(2020-06-06)

Віта́лій Петро́вич Ше́лест (*15 жовтня 1940(19401015), Харків — 6 червня 2020) — фізик, син Петра Шелеста, доктор фізико–математичних наук (1968). професор, член-кореспондент АН УРСР (1969).

Життєпис

У 1962 р. закінчив з відзнакою Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка і вступив до аспірантури Інституту фізики НАН України.

З 1963 р. продовжив навчання в аспірантурі Лабораторії теоретичної фізики Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна, Росія) Захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання теорії розсіяння в задачі трьох тіл» (1965).

З 1966 р. працював заступником директора з наукових питань Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України. Був професором Київського Університету.

Після відставки батька з посади 1-го секретаря ЦК КПУ в 1973 році зазнав утисків з боку нового українського політичного керівництва. Був змушений переїхати до Москви. Громадянин Російської Федерації.

У 1974—1976 працював у Математичному інституті АН СРСР, у 1976—1982 рр. — заступником директора Всеросійського НДІ фізико-технічних радіовимірювань, з 1982 — у науково-дослідницькому центрі з вивчення властивостей поверхонь і вакууму.

Доктор фізико–математичних наук (1968). Професор. Член-кореспондент НАН України (1969).

Наукова діяльність

Сфера наукових інтересів — ядерна фізика, статистична фізика, квантової метрології. Один з авторів фундаментальних досліджень і розробок у галузі фізики елементарних частинок.

Виконав цикл праць, пов'язаних із квантово-механічною і теоретико-польовою задачею трьох тіл (1964—1965), що дало змогу прояснити одне з основних питань теорії елементарних частинок ‒ питання про аналітичну структуру багаточастинкових парціальних амплітуд розсіювання елементарних частинок. Разом з колегами ввів рівняння, що описують сильновзаємодійні елементарні частинки на основі уявлень про кварки, і запропонував релятивістську інваріантну кваркову модель сильновзаємодійних елементарних частинок, відому зараз як модель ефективних кварків. Досліджував зв'язки між різними структурними моделями, між структурними моделями і моделями взаємодії гадронів, зокрема партонними моделями.

Основні праці

• Шелест В. П., Зиновьев Г. М., Миранский В. А. Модели сильновзаимодействующих элементарных частиц. М.: Атомиздат. Т. 1. Структурные модели и динамика адронных взаимодействий, 1975, 232 с.; Т. 2. Дуальные модели, 1976, 248 с.
• Зиновьев Г. М., Петров В. К., Петров К. В., Шелест В. П. Конечнотемпературная глюодинамика с пробными зарядами в различных представлениях. ТМФ, 152:3, 466—475 (2007).
• Shelest V.P., Snigirev A.M.,Zinovjev G.M. Gazing into the multiparton distribution equations in QCD. Phys. Lett. B 113: 4, 325—328 (1982).
• Gorenshtein M.I., Zinov'ev G.M., Petrov V.K., Shelest V.P. Exactly solvable model of a phase transition between hadronic and quark-gluon matter. Theor. Math. Phys. 52: 3, 843—854 (1982).
• Кобушкин А.П., Шелест В.П. Релятивистские уравнения для связанных состояний кварков, ТМФ, 31:2 (1977), 156–168; Theoret. and Math. Phys., 31:2 (1977), 381–389
• Shelest V.A., Shelest V.P., Struminsky B.V., Zinovjev G.M. Dual resonance model and statistical bootstrap. Phys. Lett. B 43: 1, 73-75 (1973).
• Шелест В. П. О возможности учета трехчастичных сил в релятивистской задаче рассеяния трех тел. Докл. АН СССР, 167:4, 799—802 (1966).
• Shelest V.P., Stoyanov D. Scattering matrix elements in the relativistic three body problem. >Phys. Lett. 13, 3253-3255 (1964).

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Сторінка на сайті НАН України
• ШЕЛЕСТ Віталій Петрович (короткий біографічний очерк).