Користувач:KHMELNYTSKYIA/Чернетка/33
Єлизаве́та Тюдо́р (англ. Elizabeth Tudor; 2 липня 1492, Ричмондський палац — 14 листопада 1495, Елтемський палац) — англійська принцеса з династії Тюдорів, друга донька короля Генріха VII та Єлизавети Йоркської. Померла з нез'ясованих причин у віці трьох літ.
Біографія ред.
Зліва, починаючи від вівтаря: Генріх VII, Артур, Генрих и Эдмунд; справа начиная от алтаря: Елизавета Йоркская, Маргарита, Елизавета, Мария и Екатерина. Елизавета, Эдмунд и Екатерина скончались в младенчестве, однако на картине изображены в подростковом возрасте.
Єлизавета народилась 2 липня 1492 року в Ричмондському палаці[1]. Вона — друга з чотирьох дочок[2] й четверта дитина із семи всього в родині першого англійського короля з династії Тюдорів Генріха VII та його дружини Єлизавети Йоркської[3], принцеси за народженням, що належала до дому Йорків (однієї з відгалужень династії Плантагенетів). По батьку дівчинка доводилася внучкою Едмунда Тюдора, 1-го графа Річмонда, й Маргарет Бофорт, а по матері — короля Англії Едуарда IV та Єлизавети Вудвіл. Також через свого діда по татові Єлизавета була потомком французького монарха Карла VI. Своє ім'я принцеса отримала на честь мами й бабусі[4], що померла місяцем раніше[5].
Незабаром після народження немовля відвезли до королівської дитячої, розміщеної в Елтемському палаці, де вже виховувались її старший брат і сестра — Генрі та Маргарита Тюдори. Опікувалась ними нянька на ім'я Сесілія Барбейдж, за що отримувала платню в розмірі близько 100 фунтів. До принцеси були приставлені кілька служниць, покликаних гойдати колиску; їх послуги оцінювали у 66 фунтів і 8 шилінгів кожній[1]. Королівські ордери на оплату послуг челяді дитячої від вересня 1493 й видатки на гардероб за 1491—1495 рр. свідчать, що Генрі, Маргарита та Єлизавета виховувалися гуртом. У жовтні 1492 дітей навідала матір, яка вирішила залишитись в Елтемі на час, поки король вестиме воєнну кампанію у Франції[4].
Все коротке життя принцеси минуло у стінах Елтемського палацу поруч з братом і сестрою. Незадовго до смерті Єлизавети почались перемовини щодо її шлюбу з Франциском Ангулемським (майбутнім французьким монархом), сином Шарля Ангулемського і наступником Людовика XII[2], що не мав синів від жодної з трьох жінок. Померла в останню четверть 1495 року: згідно з надписом на надгробку, Єлизавета покинула світ 14 листопада, хоча тогочасні хроністи зазначали, що це сталось 7 жовтня — запевне, мова йде про дату початку хвороби[6]. Деякі джерела називають інший день смерті — 14 вересня[2][3].
Маленька принцеса була похована з пишною церемонією[1] у Вестмінстерському абатстві[2]. Поминальну службу відправляли архієпископ Кентерберійський Джон Мортон та єпископ Вустерський Роберт Мортон[en]. Могила розташована в усипальниці Едуарда Сповідника у ногах надгробка Генріха III й по ліву руку від вівтаря Святого Едуарда. Вівтар принцеси був оформлений мармуровою плиткою чорного і білого кольорів, над нею розташовувалась золочена еффігія[7][8]. Надпис стверджує, що принцеса Єлизавета була вельми красивою дитиною[4]. Оригінальна еффігія й надпис були втрачені, однак сам текст зберігся у нотатках Джона Стоу — антиквара Єлизаветинської доби[7][8].
Надпись по кромке надгробия гласила: «Елизавета, вторая дочь Генриха VII, прославленного короля Англии, Франции и Ирландии, и леди Елизаветы, его светлейшей супруги, родившаяся во второй день июля 1492 года. Да будет милостив Господь к её душе»[9]. Эпитафия на латыни гласила: «Здесь, после смерти, лежит в этой могиле потомок королей, молодая и благородная Елизавета, прославленная принцесса. Атропос, беспощаднейшая посланница смерти, вырвала её прочь. Да унаследует она вечную жизнь на Небесах»[9]. Отсылка именно к богине Атропос, старшей из трёх мойр — богинь судьбы греческой мифологии, заставила историков думать, что Елизавета умерла от атрофии — изнурительной болезни, имеющей множественные причины (в эпоху Тюдоров основной причиной было плохое питание). Однако сомнительно, чтобы король Генрих VII, королева Елизавета или миледи мать короля Маргарет Бофорт позволили принцессе умереть от такой болезни — питание принцессы было весьма качественное и регулярное. Очевидно, что эпитафия делает отсылку не к болезни, а к внезапной смерти — словно Атропос просто перерезала нить жизни. Кроме того, в исторических записях нет никаких упоминаний о слабом здоровье или длительной болезни Елизаветы. Вероятнее всего, она умерла от одной из «детских болезней», которые вполне излечимы в наши дни[8].
В культурі ред.
Маленькая Елизавета появляется в романе Филиппы Грегори «Первая роза Тюдоров, или Белая принцесса». Жизнь принцессы описывается в контексте жизни её матери, Елизаветы Йоркской, и происходивших тогда событий. Девочка, родившаяся вскоре после смерти её бабки Елизаветы Вудвилл и названная в её честь, растёт очень медленно и является самым слабым ребёнком королевской четы; она умирает на руках у матери в королевской детской осенью 1495 года[10].
Примітки ред.
- ↑ а б в Everett Green, 1857, с. 506.
- ↑ а б в г Panton, 2011, с. 478.
- ↑ а б Weir, 2011, с. 151.
- ↑ а б в Weir, 2013, с. 292.
- ↑ Weir, 2013, с. 290.
- ↑ Everett Green, 1857, с. 506 (прим. 1).
- ↑ а б Everett Green, 1857, с. 506—507.
- ↑ а б в Weir, 2013, с. 309.
- ↑ а б Everett Green, 1857, с. 507.
- ↑ Грегори, Филиппа. Первая роза Тюдоров, или Белая принцесса / пер. с англ. И. Тогоевой. — М. : Эксмо, 2015. — С. 457—461, 483, 504, 517, 531, 571—578. — 800 с. — ISBN 978-5-699-80423-8.
Література ред.
- Everett Green, Mary Anne. Lives of the Princesses of England. — London : Longman, Brown, Green, Longman and Robers, 1857. — Т. IV (из VI). — P. 506—507.
- Panton, James. Historical Dictionary of the British Monarchy. — Scarecrow Press, 2011. — P. 478. — ISBN 0810874970, 9780810874978.
- Weir, Alison. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — Random House, 2011. — P. 149. — ISBN 1446449114, 9781446449110.
- Weir, Alison. Elizabeth of York: The First Tudor Queen. — Random House. — 576 p. — ISBN 1448191386, 9781448191383.