Користувач:Der Kaen/сандбокс13
Ярослав Андрійович Дякон | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
23 січня 1947 — 9 листопада 1948 | ||||
Президент: | Бандера Степан Андрійович | |||
Попередник: | Арсенич Микола Васильович, як 2-й Голова Служби безпеки ОУН(б) | |||
Наступник: | посада скасована | |||
Народження: |
2 лютого 1913 Дев'ятники, Бібрський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |||
Смерть: |
9 листопада 1948 (35 років) Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР | |||
Національність: | українець | |||
Країна: |
Австро-Угорщина → Польща → УДП | |||
Освіта: | Львівська учительська семінарія | |||
Партія: |
1) ОУН (1933–1940) 2) ОУН(б) (1940–1948) | |||
Батько: | Андрій Дякон | |||
Мати: | Марія Дякон (Корінець) | |||
Шлюб: | Степанія Куляш | |||
Діти: |
1) Марія (1940) 2) Люба-Христина (1945) | |||
Військова служба | ||||
Роки служби: | 1935–1937, 1942–1948 | |||
Приналежність: | Військо польське (1935–1937) СБ ОУН(б) (1942–1948) | |||
Звання: | Полковник | |||
Битви: | Друга світова війна | |||
Нагороди: |
Ярослав Андрійович Дякон (псевдо: «Дмитро», «Мирон», «Семен», «Дон», «9-98»; нар. с, Дев'ятники, Бібрський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 9 листопада 1948, Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР) — визначний діяч ОУН, референт СБ Львівської області (1942–1948), в.о. голови СБ ОУН (1947–1948). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1947).
Біографія
ред.Раннє життя
ред.Народився 2 лютого 1913 у селі Дев'ятники, Бібрського повіту, Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорщини (нині Жидачівський район, Львівська область, Україна) у сім'ї звичайних селян: Андрія та Марії Дяконів (уродженої Корінець). Окрім Ярослава родина мала ще чотирьох дітей: Катерину, Михайла, Василя та Івана. Мати до народження Ярослава шість років була на заробітках у США. Наприкінці 1920-х батько помер, тому Марія вийшла заміж за Павла Лабу з сусіднього села Бертишіва і переїхала з дітьми туди. Однак Ярослав залишився у Дев'ятниках з дідом, який утримував доволі велике господарство.
Після закінчення 4 класів народної школи здав іспити до Львівської учительської семінарії. Саме тоді став членом «Пласту», належав до гуртка «Лис» 70-го юнацького куреня ім. Т. Шевченка «Степові вовки». У Дев'ятниках він був активним членом товариства «Луг» та футбольної команди «Пробій».
Націоналістична діяльність
ред.Під час навчання став активно цікавитися українським підпільним націоналістичним рухом, згодом став членом Організації українських націоналістів. Наприкінці жовтня 1933 року був ув'язнений у зв'язку з масовими арештами на Бібреччині, проте відсидівши під вартою певний час, був звільнений у зв'язку з відсутністю суттєвих доказів.
30 січня 1934, разом з Василем Лабою, Дмитром Чмирем та Миколою Філіповським, Ярослава було затримано удруге. Причиною арешту була поява 19 січня у Дев'ятниках листівок, присвячених страченим поляками членам ОУН Василеві Біласу та Дмитрові Данилишину. Усіх їх було передано до суду в Бібрці, а потім до тюрми «Бригідки» у Львові. Були звільнені у першій половині червня 1934 року.
У 1934–1936 роках керував юнацтвом ОУН Бібрського повіту, був членом товариств «Просвіта» та «Рідна школа». У 1935–1937 роках пройшов строкову службу в легкій артилерії Війська польського (м. Гнезно).
Третій арешт відбувся 31 жовтня 1937 року. Польська поліція провела обшук у нього вдома (а також у Дмитра Сусіка), де виявила реферат «Базар», правильник самоосвітнього гуртка, а також кілька листів, які стосувалися громадської праці. Причиною обшуку стала підготовка до освячення могили у Дев'ятниках на 1 листопада (річницю проголошення Західноукраїнської Народної Республіки). Обох заарештували за підозрою у належності до ОУН й доставили до Бібрки, а згодом перевезли до слідчої в'язниці у Львові. Але за відсутністю доказів протидержавної діяльності їх обох було звільнено 9 березня 1938 року.
Наступний арешт відбувся 29 липня 1939 року. Того дня поліція затримала приблизно 40 українців. Проте через 18 днів усіх відпустили. Того ж року поляки востаннє намагалися арештувати Ярослава Дякона одразу після вибуху Другої світової війни 1 вересня 1939, як неблагонадійного, але він з дружиною заховався на горищі в господарській будівлі, де просидів досить довго, що дозволило уникнути арешту.
Референт Служби Безпеки Львівської області у 1942–1948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.
Загинув 9 листопада 1948 у бою з опергрупою МДБ біля села Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР (нині Перемишлянський район, Львівська область, Україна).
Сім'я
ред.- Батько: Дякон Андрій
- Мати: Дякон Марія (?–1949) — уроджена Корінець, селянка. У 1949 році була вивезена до Красноярського краю, де й померла.
- Сестра: Дякон Катерина Андріївна (1919–?) — у 1949 році була вивезена до Красноярського краю.
- Три племінника
- Брат: Дякон Михайло Андрійович (1921–1944) — служив в УПА, загинув в бою з НКДБ у 1944 році, в лісах біля с. Великі Глібовичі.
- Брат: Дякон Василь Андрійович (1923–1944) — служив в українській допоміжній поліції, був розстріляний за виступ проти німців.
- Брат: Дякон Іван Андрійович (1927–?) — навчався у ЛЛТІ, звідти був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав.
- Сестра: Дякон Катерина Андріївна (1919–?) — у 1949 році була вивезена до Красноярського краю.
Павло Феофанович Шандрук | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | |||||||||
Народження |
28 лютого 1889 Борсуки, Кременецький повіт, Волинська губернія, Російська імперія | ||||||||
Смерть |
15 лютого 1979 (89 років) Трентон, Нью-Джерсі, США | ||||||||
Національність | українець | ||||||||
Alma Mater |
1) Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька 2) Олексіївське військове училище 3) Вища військова школа | ||||||||
Військова служба | |||||||||
Роки служби | 1911–1920, 1936–1939, 1945 | ||||||||
Приналежність |
Російська імперія УНР Польща Третій Рейх | ||||||||
Вид ЗС |
Вермахт | ||||||||
Рід військ | піхота | ||||||||
Командування | |||||||||
| |||||||||
Володимир Сергійович Тимофєєв | |||
| |||
---|---|---|---|
31 грудня 1991 — 25 лютого 1992 | |||
Прем'єр-міністр: | Фокін Вітольд Павлович | ||
Президент: | Кравчук Леонід Макарович | ||
Попередник: | посада заснована | ||
Наступник: | Воронков Анатолій Миколайович, як Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України | ||
Народження: |
10 жовтня 1930 (93 роки) Вознесенськ, Вознесенський район, УРСР, СРСР | ||
Національність: | українець | ||
Країна: |
СРСР → Україна | ||
Освіта: | Харківський інститут радянської торгівлі | ||
Партія: | КПРС (до 1991) |
Володимир Сергійович Тимофєєв (нар. 10 жовтня 1930, Вознесенськ, Вознесенський район, УРСР, СРСР) — радянський та український політик, перший Міністр торгівлі України.