Користувач:Ліонкінг/Ломако
| Ліонкінг/Ломако | |
|---|---|
 | |
| Народження | 12 грудня 1953 (70 років) |
| Країна |
 Україна |
| Навчання | Харківський Інженерно-будівельний Інститут |
Микола Миколайович Ломако (12 грудня 1953 р., с. Гущенка, Новооскольський район, Бєлгородська область, РСФСР) — український архітектор, головний архітектор Лисичанська, науковий співробітник та екскурсовод Лисичанського міського краєзнавчого музею[1].
Біографія ред.
У 1976 р. закінчив Харківський Інженерно-будівельний Інститут, архітектурний факультет. За дипломний проект «Автоматичний гараж на 1000 автомобілів у м. Харкові» відзначений дипломом другого ступеню на всесоюзному конкурсі студентських робіт у 1977 р.
З 1976 по 1987 р. працював у Лисичанському комплексному відділі Державного проектного інституту «Луганськгромадянпроект». З 1987 р. по теперішній час — головний архітектор м. Лисичанська. З 1986 р. член Спілки архітекторів України.
З 2010 р. член Національної спілки краєзнавців України, з 2017 — науковий працівник Лисичанського міського краєзнавчого музею[2]. Картографічні роботи опубліковані у 9 томі Енциклопедії історії України, (2012) та Історичному атласі України (2015). Статті в Енциклопедії сучасної України в статті «Лисичанськ» (2017).
Одружений, дружина — Зоя Тихонівна Ломако[3].
Творчість ред.
Авторські роботи:
- Забудова мікрорайонів 3 та 4 у м. Лисичанську 1978—1981 рр..
- В'їзний знак у м. Лисичанськ 1977 р.
- Будівля Лисичанського районного нафтопровідного управління по проспекту Леніна (нині Перемоги) у Лисичанську — 1983 р.
- Забудова центральної площі у м. Попасній — 1984 р.
- Будівля райвиконкому у м. Попасній — 1984 р.
- Будівля водогрязелікарні у м. Привілля — 1985 р.
- Пам'ятний знак «Воїнам, що форсували Сіверський Донець у 1943 р.» — 1995 р.
- Пам'ятний знак «Лисичанам — ліквідаторам Чорнобильцям» — 2001 р.
- Пам'ятник «Лисичанам — воїнам льотчикам» — 2001 р.
Перебувають на стадії реалізації пам'ятники, виконані спільно з Заслуженим художником України М. В. Можаєвим «Загиблим шахтарям» та «Генерал Насвітевич».
Учасник низки конкурсів на об'єкти у Луганській області: музею Стаханову у Кадіївці та реконструкції центральної площі у Сєвєродонецьку (перша премія).
Будучи головним архітектором Лисичанська, організував та провів конкурси на проекти: «Перша шахта Донбасу», гербу та прапору Лисичанська та меморіалу «Привільнянський плацдарм».
Автор книг: «Лисичанськ історія у вулицях», «Давня історія Сєвєродонецька», «Роти полку Депрерадовича» та «Краєзнавчі записки».
У 2007 р. відзначений знаком фонду «Благовіст» Людина року в області містобудівництва архітектури та монументального мистецтва.
У 2010 р. нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник будівництва та архітектури» та медаллю за заслуги «Чорнобиль».
У травні 2018 р. приймав участь у Вікіекспедиції до Золотарівського заказника, що у Попаснянському районі Луганської області[4].
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ Лисичанск информационный: ЛУГАНЩИНЕ - 75 ЛЕТ
- ↑ ИЗВЕСТНЫЙ КРАЕВЕД НИКОЛАЙ ЛОМАКО СТАЛ НАУЧНЫМ СОТРУДНИКОМ «ЛИСИЧАНСКОГО ГОРОДСКОГО КРАЕВЕДЧЕСКОГО МУЗЕЯ»
- ↑ Декларація: Ломако Микола Миколайович від НАЗК
- ↑ Информатор: Невидимая природа Луганщины. Как заповедный фонд теряется на страницах справочников