Копйов Олексій Володимирович
Олексій Володимирович Копйо́в (1 червня 1936, Харбін — 3 грудня 2013, Одеса) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року (голова її Одеської організації у 1984—1988 роках). Заслужений художник України з 2007 року[1].
| Копйов Олексій Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 червня 1936 Харбін, Маньчжурська держава |
| Помер |
3 грудня 2013 (77 років) Одеса, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Одеське художнє училище (1967) |
| Вчителі | Кіпніс Мирон Рафаїлович і Чубін Антон Юхимович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився 1 червня 1936 року в місті Харбіні (нині Китайська Народна Республіка). 1967 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Мирона Кіпніса, Антона Чубіна.
Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Щепкіна, № 19, квартира № 9А[2] та у будинку на вулиці Балківській, № 36, квартира № 77[3]. Помер в Одесі 3 грудня 2013 року.
Творчість ред.
Працював у галузях станкової і монументальної скульптури. У реалістичній манері створював портрети сучасників та історичних діячів, монументальні скульптурні композиції. Серед робіт:
- погруддя Р. Макєєва (1970), електромеханіка О. Рижова (1972), фрезерувальника Л. Тарасова (1989), К. Гребенника (1998), П. Державіна (2001), письменника-сатирика Степана Олійника (2002, Левадівка);
- пам'ятники: захисникам Одеси (1975), Олександру Пушкіну (1998, Болград), Олександру Марінеску (1999, сталь, мідь; Одеса), винахіднику Стефану Джевецькому (2004, кований алюміній; Одеса), Тарасу Шевченку (2004, Білгород-Дністровський; 2008, Роздільна), захисникам Вітчизни (2005, Теплодар);
|
|
|
|
|
|
Пам'ятник О. Пушкіну.
|
Пам'ятник О. Марінеску.
|
Пам'ятник С. Джевецькому.
|
Пам'ятник Т. Шевченку
у Б-Дністровському. |
Пам'ятник Т. Шевченку
у Роздільній. |
Пам'ятник захисникам Вітчизни.
|
- меморіальні дошки Михайлу Водяному (1992), Маргариті Дьоміній, Євгену Іванову (обидві — 1993), Григорію Маразлі (1994; 2001), Олексію Попову, Івану Рядченку (обидві — 1998), Григорію Крижевському (1999), Миколі Огреничу, Миколі Гефту, Олексію Данченку, Станіславу Лук'янченку (усі — 2002), Борису Зайцеву (2003), Володимиру Власову, Михайлу та Святославу Божіям, О. Чередниченку (усі — 2005), Тимофію Гуженку, Олександру Гріну (обидві — 2009), Євгену Стеценку (2010).
Брав участь у міських, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставках з 1968 року.
Окремі роботи зберігаються в Одеському художньому музеї, музеях Києва, Музеї історії Корсунь-Шевченківської битви у Корсуні-Шевченківському.
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Коп'єв Олексій Володимирович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 556.
- ↑ Копйов Олексій Володимирович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 70.
Література ред.
- С. Г. Крижевська. Копйов Олексій Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.