Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

Конве́нція про догові́р міжнаро́дного автомобі́льного переве́зення вантажі́в (КДПВ), фр. Convention relative au contrat de transport international de Marchandises par Route (CMR) — міжнародний багатосторонній договір, укладений 19 травня 1956 року в Женеві групою держав під егідою Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (КВТ ЄЕК ООН).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

Країни, що приєднались до конвенції
Aбревіатура CMR
Тип конвенція
Підписано 9 травня 1956 року
Місце Женева, Швейцарія
Підписанти Австрія, Бельгія, Франція, Німеччина, Люксембург, Нідерланди, Республіка Польща, Швеція і Швейцарія
Сайт невідомийhttps://treaties.un.org/Pages/Treaties.aspx?id=11&subid=A&lang=en, https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XI-B-11&chapter=11&clang=_en, https://treaties.un.org/Pages/showDetails.aspx?objid=0800000280032fd3&clang=_en

Мета й зміст конвенції ред.

Конвенція[1] стандартизує умови, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема стосовно:

  • документів, які застосовуються під час такого перевезення;
  • відповідальності перевізника.

Конвенція визначає:

  • Сферу її застосування;
  • Осіб, що за них відповідає перевізник;
  • Процедури укладання і виконання договору перевезення, зокрема вимоги до вантажної накладної;
  • Межі відповідальності перевізника;
  • Питання, що стосуються претензій і позовів;
  • Положення, які стосуються перевезення, що здійснюється послідовно кількома перевізниками.


Членство України ред.

Україна стала членом конвенції з 16 лютого 2007 року[2].

При приєднанні до Конвенції Україна зробила застереження, що вона не вважає себе зобов'язаною статтею 47 цієї Конвенції, тобто, якщо між Україною і однією чи кількома іншими державами-членами Конвенції виникне будь-який спір щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, що сторони не можуть його вирішити шляхом переговорів чи в інший спосіб, то такий спір не може бути на запит будь-якої із заінтересованих держави-членів Конвенції переданий для вирішення до Міжнародного Суду ООН[3].

Примітки ред.

Посилання ред.