Конасоціація (від лат. con — разом і асоціація: Быков, 1966[1]), епіасоціація (Сочава, 1978[2]), секвенція (Godron, Poissonet, 1972[3]) — сукупність приуроченого до певної території стабільного фітоценозу (-ів) однієї асоціації (або групи її асоціацій) і проценозів, що належать до нього (до них); своєрідний, дуже широко поширений комплекс зазвичай з нерегулярним чергуванням ценозів, що перебувають на різних стадіях синценогенезу. Іноді (переважно через порушення однорідності умов, зокрема рельєфу) конасоціація включає інтерсеріальні (вставлені) співтовариства інших асоціацій і формацій.

Конасоціація має як індивідуальне вираження (дана конасоціація, або конценоз), так і загальне — конкретні конасоціаціі одного типу, що представляють собою конасоціацію як тип, як сукупність однорідних конценозів. Прикладом конкретної конасоціаціі можуть служити конасоціації Artemisia terrae-albae, що включають крім корінних спільнот пасквальні модифікації, починаючи від Artemisia terrae-albae — Ceratocarpus arenarius і кінчаючи проценозами Ceratocarpus arenarius.

Література ред.

  • Быков Б. А. Проблема эдификаторов растительного покрова // Ботан. журн. — 1966. — Т. 51, № 9.
  • Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — С. 216.
  • Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, О. П. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Молд. сов. энцикл., 1989. — 408 с.
  • Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  • Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
  • Сочава Б. В. Введение в учение о геосистемах. — Новосибирск: Наука, Сибирское отделение, 1978. — 319 с.
  • Godron M. & Poissonet J. 1972 — Quatre thèmes complémentaires pour la cartographie de la végétation et du milieu (séquence de végétation, diversité du paysage, vitesse de cicatrisation, sensibilité de la végétation) // Bull. Soc. Languedocienne de Géographie. — 1972. — Tome 6, fasc. 3. — Р. 329–356.

Виноски ред.

  1. Быков Б. А. Проблема эдификаторов растительного покрова // Ботан. журн. — 1966. — Т. 51, № 9.
  2. Сочава Б. В. Введение в учение о геосистемах. — Новосибирск: Наука, Сибирское отделение, 1978. — 319 с.
  3. Godron M. & Poissonet J. 1972 — Quatre thèmes complémentaires pour la cartographie de la végétation et du milieu (séquence de végétation, diversité du paysage, vitesse de cicatrisation, sensibilité de la végétation) // Bull. Soc. Languedocienne de Géographie. — 1972. — Tome 6, fasc. 3. — Р. 329–356.