Колібрі-вилохвіст мексиканський
| Колібрі-вилохвіст мексиканський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Doricha eliza (Lesson, RP & Delattre, 1839) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus eliza Calothorax eliza | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-вилохві́ст мексиканський[2] (Doricha eliza) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Мексики.
Опис ред.
Довжина самців становить 9-10 см, враховуючи довгий хвіст, довжина самиць становить 8,5-9 см, вага 2,4-2,6 г. У самців тім'я тьмяно-зелене, потилиця і верхня частина тіла бронзово-зелені, за очима білі смуги. На горлі рожевувато-фіолетова пляма, решта нижньої частини тіла біла, боки зелені, блискучі. Хвіст довгий, глибоко роздвоєний, центральні стернові пера зелені, решта стернових пер чорні з коричневими внутрішніми краями. Дзьоб довгий, вигнутий, чорний.
У самиць верхня частина тіла бронзово-зелена, обличчя білувате, за очима чорнуваті смуги. Горло, груди і живіт білуваті, боки коричнюваті. Хвіст коротший, ніж у самців, роздвоєний, крайні стернові пера рудуваті з чорними смугами на кінці і білими кінчиами. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.
Поширення і екологія ред.
Мексиканські колібрі-вилохвости мешкають на сході центрального Веркруса, а також на північному узбережжі півострова Юкатан в штатах Юкатан і Кінтана-Роо. В штаті Веракрус вони живуть в первинних сухих широколистяних лісах і на сухих луках, заглиблюючись до 25 км вглиб суходолу, на висоті до 1425 м над рівнем моря. На півострові Юкатан вони живуть в мангрових лісах і у вузькій смузі прибережних тропічних лісів, не далі, ніж на 1 км від узбережжя. Також птахи трапляються в парках і садах.
В штаті Веракрус мексиканські колібрі-вилохвости живляться нектаром квітучих рослин з родів Ipomoea, Malvaviscus, Agave і Justicia, а також Helicteres guazumaefolia[4]. Також вони доповнюють свій раціон дрібними безхребетними. На веракрусі гніздування триває з травня, на Юкатані з серпня по березень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з лишайників, павутиння і насіння айстрових. В кладці 2 яйця.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, загальна популяція мексиканських колібрі-вилохвостів становить від 8500 до 12500 птахів, з яких у Веракрусі мешкає менше 2500 птахів, а на Юкатані — від 6 до 10 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Doricha eliza: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 листопада 2022.
- ↑ Ortiz-Pulido, R.; Flores, E.; Ortiz-Pulido, R. (1998). Descripcion Del Nido De Doricha Eliza Y Ampliacion De Su Rango (PDF). Ornitología Neotropical. 9: 223—224.
Посилання ред.
- World Wildlife Fund. 2010. Petenes mangroves. eds. Mark McGinley, C.Michael Hogan & C. Cleveland. Encyclopedia of Earth. National Council for Science and the Environment. Washington DC
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |