Кокора (деревообробка)
Коко́ра (можливо від прасл. *korę — «корінь», шляхом подвоєння початкового складу)[1] — нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем[2]. Використовується для будівництва дерев'яних суден, а також для покрівельної обрешітки деяких рублених хат.
У дерев'яному суднобудуванні кокори використовувалися замість книць при з'єднанні елементів суднового набору. Штевні утворювали кокори з трьома відростками: середня кріпилася до кіля, крайні — до шпангоутів. Самі шпангоути виготовляли з кокор з одним відростком.
На російських рублених хатах за допомогою кокор влаштовували дах «на курицях»: до поздовжніх лат (рос. слег, решетин) кріпили поперечні стовбури дерев з кокорами унизу — куриці; на кокори укладали поздовжні бруси — потоки[3]. Дошки-тесини нижніми кінцями входили у пази потоків, верхніми — у пази гребеневої лати.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Кокора // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Кур // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Джерела ред.
- Самойлов К. И. Кокора // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
- Кокора // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)