Вікіпедія

Козінцова Любов Михайлівна

Любов Михайлівна Козінцова (у шлюбі — Еренбург, спочатку — Любов Мойсеївна Козинцова[4]; 13 (26) грудня 1899, Київ[5][6] — 6 червня 1970, Москва) — радянський живописець і графік. Сестра кінорежисера Григорія Козінцева.

Козінцова Любов Михайлівна

Народження 13 (25) грудня 1899 або 1900[1][2]
Київ, Російська імперія
Смерть 6 червня 1970(1970-06-06) або 1970[1]
  Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Жанр графіка і ілюстрація
Навчання Вищі художньо-технічні майстерні (1921)
Діяльність художниця, художниця-граверка
У шлюбі з Еренбург Ілля Григорович
Брати, сестри Козінцев Григорій Михайлович
Роботи в колекції Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[3]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козінцев.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Еренбург (значення).

Біографія ред.

Народилася в сім'ї терапевта і педіатра Мойсея Ісааковича Козінцова (1859—1930), після переїзду до Києва в 1913 році у комерційній клініці «Квісісана» на Великій Житомирській вулиці, 19, і в безкоштовній амбулаторії філантропів Бабушкіних на Тверській, 7[7]. Мойсей Козінцов із дружиною та двома дітьми переїхав до Києва з Новозибкова Чернігівської губернії, де служив окружним санітарним лікарем, а також лікарем Новозибківської жіночої гімназії[8]. В 1896 році окремим виданням була опублікована його дисертація «Сірноспічкове виробництво за санітарними нормами» (санітарно-статистичне дослідження сірчано-сірникових фабрик Новозибківського повіту Чернігівської губернії, Стародуб: Друкарня А. І. Козинцова, 1896). Лікар медицини Мойсей Козинцов займався також просвітницькою та краєзнавчою публіцистикою, зокрема був автором книг «Алкоголізм та громадська боротьба з ним» (з приводу відкриття піклування про тверезість, Стародуб: Друкарня А. І. Козинцова, 1896) та «Князь Микола Дмитрович Долгоруков» (матеріали до біографії, Стародуб: Друкарня А. І. Козинцова, 1903)[9]. Ряд медичних праць Мойсея Козинцова з лікування алкоголізму, клініки сифілітичних артропатій та інших питань клінічної медицини було опубліковано в російських та німецьких медичних журналах[10][11][12].

Мати, Ганна Григорівна Лур'є, походила з київської рабинської сім'ї та доводилася сестрою відомому ленінградському гінекологу Розі Григорівні Лур'є і дерматовенерологові Олександру Григоровичу Лур'є (1868—1954), професорові та завідувачу кафедрою кожновенерічних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів[13]. Батьки одружилися 17 вересня 1898 року.

Дитячі роки Любов Козінцова провела у Новозибкові, потім навчалася у гімназії у Києві. Сім'я проживала у будинку № 22, кв. 2 по Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (згодом вулиця Саксаганського). У 1918—1919 роках навчалася у приватній школі-студії Олександри Екстер на вулиці Гімназійній, 1 у Києві[14][15].

У серпні 1919 року одружилася зі своїм двоюрідним дядьком[16], поетом (а в майбутньому і письменником) Іллею Еренбургом, який був у цей час квартирантом її дядька — дерматовенеролога Олександра Лур'є[17]. З грудня 1919 по вересень 1920 року жила з чоловіком у Коктебелі у Максиміліана Волошина. У 1920—1921 роках навчалася у Роберта Фалька та Олександра Родченка на Вищих державних художньо-технічних майстернях (ВХУТЕМАС) у Москві.

У 1921—1924 роках проживала з чоловіком у Берліні, де взяла участь у 1-й Російській художній виставці у галереї «Van Diemen» (1922), у виставці в галереї «Der Sturm» (1922), у лівому крилі об'єднаної виставки Союзу художників та Спілки німецьких архітекторів (1923); співпрацювала у російському конструктивістському часописі «Річ», який видавав Ель Лисицький. Виставляла конструктивістську графіку в Ганновері (1923), Празі (1923), Брно (1923), Антверпені (1923).

1924 року — переїхали до Парижа, де виставлялася в Осінньому салоні (1926) і салоні Незалежних (1926, 1929), а також у групових виставках російських художників в кафе La Rotonde (1925) і в галереї Zak (1930, 1936)[18]. У 1927 році провела виставку гуашів у галереї Леопольда Зборовського, у 1929 році — виставку в галереї «Der Sturm» у Берліні, у 1935 році брала участь у виставці радянських художників у клубі Торгпредства СРСР у Парижі, у 1936 році — в оформленні вечора часопис у «Наш Союз», організованого Спілкою повернення на батьківщину. Ілюструвала книги свого чоловіка («13 трубок», 1923; «Бурхливе життя Лазика Ройтшванець», 1928 та інші), співпрацювала з журналом «Вогник»[19].

У 1940 році, покинувши окупований Париж, повернулася з чоловіком до СРСР, проживала в Москві, де працювала редактором на кіностудії «Мосфільм». У виставках більше не брала участі. Близько 90 мистецьких робіт Любові Козінцової було передано в дар Державному музею образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна вдовою Григорія Козинцева Валентиною Георгіївною Козінцевою[20].

Похована на Новодівичому цвинтарі в Москві, ділянка № 7.

Племінник — антрополог, доктор історичних наук Олександр Григорович Козінцев.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Museum of Modern Art online collection
  2. ↑ Invaluable.com — 1989.
  3. ↑ http://www.moma.org/collection/works/75036
  4. ↑ Любовь Козинцова (Козинцева). Архів оригіналу за 1 Грудня 2021. Процитовано 1 Грудня 2021.
  5. ↑ Архивы Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 25 Вересня 2017. Процитовано 1 Грудня 2021.
  6. ↑ Интервью с Александром Григорьевичем Козинцевым [Архівовано 24 Липня 2015 у Wayback Machine.]: Свидетельства о рождении Л. М. Козинцовой и её младшего брата не сохранились и факт их рождения в Киеве окончательно не установлен. Из Киева происходила семья матери, но после женитьбы в 1898 году и до переезда в Киев в 1913 году супруги М. И. и А. Г. Козинцовы с детьми жили в Новозыбкове
  7. ↑ Михаил Кальницкий «Интересный Киев». Архів оригіналу за 1 Грудня 2021. Процитовано 1 Грудня 2021.
  8. ↑ Семья Козинцовых происходила из Стародуба, где одному брату Моисея Исааковича Козинцова принадлежала типография, а другой брат — юрист Юлий Исаакович Козинцов — до переезда в Киев был частным поверенным при Стародубском окружном суде
  9. ↑ [1] [Архівовано 1 Грудня 2021 у Wayback Machine.]Факсимиле книги доктора медицины М. И. Козинцова «Князь Николай Дмитриевич Долгоруков» (материалы к биографии)
  10. ↑ Strychnin bei Alkoholismus, von M. I. Kosinzow (стрихнин при алкоголизме) [Архівовано 1 Грудня 2021 у Wayback Machine.]: «Южно-российская медицинская газета» (1896)
  11. ↑ Kosinzow M. I. Arthropathie bei Tabes dorsalis (артропатия при спинной сухотке, 1886). Архів оригіналу за 1 Грудня 2021. Процитовано 1 Грудня 2021.
  12. ↑ Arthropathie bei Tabes dorsalis. Архів оригіналу за 1 Грудня 2021. Процитовано 1 Грудня 2021.
  13. ↑ Архивы Санкт-Петербурга: ЦГАЛИ. Архів оригіналу за 25 Вересня 2017. Процитовано 1 Грудня 2021.
  14. ↑ Искусство и архитектура русского зарубежья. Архів оригіналу за 31 Серпня 2017. Процитовано 1 Грудня 2021.
  15. ↑ Интервью с Александром Григорьевичем Козинцевым. Архів оригіналу за 24 Липня 2015. Процитовано 1 Грудня 2021.
  16. ↑ Комментарии Б. Фрезинского к переписке Ильи Эренбурга. Архів оригіналу за 24 Липня 2015. Процитовано 1 Грудня 2021.
  17. ↑ Любовь Михайловна Козинцова (Эренбург). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
  18. ↑ Claude Leclanche-Boule «Le Constructivisme Russe: Typographies Et Photomontages» (фр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 23 листопада 2013.
  19. ↑ Любовь Козинцова. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
  20. ↑ Наследие Любови Михайловны Козинцовой. Архів оригіналу за 1 Грудня 2021. Процитовано 1 Грудня 2021.

Галерея ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козінцова_Любов_Михайлівна&oldid=40248638