Козлов-Петровський Ігор Анатолійович
Козлов-Петровський Ігор Анатолійович (нар. 3 квітня 1962 р. в м. Сімферополь) - український і радянський актор та кінорежисер, радник Голови правління ПрАТ «Одеська кіностудія»
| Ігор Анатолійович Козлов-Петровський | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ігор Козлов |
| Дата народження | 3 квітня 1962 року |
| Місце народження | м. Сімферополь |
| Національність | Українець |
| Роки активності | з 1986 року |
| Нагороди та премії | |
|
- Диплом лауреата конкурсу кращої книги форуму «Українська книга на Одещині» - за книгу «Пантеон Одеси» (2020 р.) - Лауреат Гранпрі Міжнародної асоціації діячів літератури та мистецтва «GLORIA» (Німеччина) за телесеріал «Пантеон Одеси» (2020 р.) | |
| ugfilm.com.ua | |
Життєпис ред.
Ігор Козлов-Петровський народився 3 квітня 1962 року в м. Сімферополь.
У 1982 р. закінчив Миколаївське державне музичне училище. Після служби в армії (1983 – 1985 рр.) служив у Кримському музично-драматичному театрі (1986 р.).
Продовжив освіту в Одеській консерваторії ім. А.В. Нежданової (з 1987 р.) за спеціальністю «Актор музичного театру», навчання поєднував зі службою в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного.
З 1991 р. – соліст Ансамблю пісні і танцю Одеського військового округу.
Кар’єра ред.
У 1991 році випустив два сольних вокальних аудіо-альбоми.
У 1992 році заснував кінокомпанію «Юг-фільм» [1] (основний напрям діяльності – виробництво музичних фільмів та кліпів). У числі створених ним – кліпи для народного артиста України Я. Табачника [2]і заслуженої артистки Російської Федерації В. Циганової[3].
У 1992 році пише сценарій та виступає режисером-постановником першого повнометражного фільму – музичної комедії «Щоб на нас напали гроші».
З 2019 року – радник Голови правління ПрАТ «Одеська кіностудія» з питань кіновиробництва.
У 2021 році став академіком кіноакадемії України [4].
Фільмографія ред.
Режисер: ред.
- 1992 р. – «Щоб на нас напали гроші»;
- 1993 р. – «Формула Екстазу»;
- 1994 р. – «П’ятий кут» (остання головна роль Льва Перфілова);
- 1997 р. – цикл короткометражних картин, Одеський кінопроект «Ми любимо Одесу» (останній приїзд в Одесу Броніслава Брондукова);
- 2007 р. – короткометражна картина «Пригоди Леоніда Утьосова в Новорічну ніч»;
- 2014 р. – «Таємниця повітряного міста»;
- 2014-2015 рр. – дитячо-юнацький пригодницький фільм «Скарб, або Історія про чарівні апельсини» [5];
- 2015 р. – «Тарантела пізньої осені» [6];
- 2016 р. – «Тростина»;
- 2016 р. – «Чарівне дзеркало»;
- 2016 р. – «Таємниця старої фортеці» [7];
- 2017 р. – «Ох, уже ці дідугани»;
- 2018 р. – «Таємниця старого хронометру» (спільно з Одеською кіностудією);
- 2019 р. – документальний історико-публіцистичний 10-серійний телепроект «Пантеон Одеси» (спільно з Одеською кіностудією) [8] [9];
- 2019 р. – короткометражна картина «Записка»;
- 2020 р. – спільний короткометражний проект з Одеською кіностудією «Одесские Толстые…Кто они?»;
- 2021 р. – художній історичний фільм «Посмішка левиці» (спільно з Одеською кіностудією) [10];
- 2021 р. – документальна стрічка «Слобідське кладовище»;
- 2022 р. – «Пантеон Одеси. Друге християнське кладовище» (11 і 12 серії);
- 2022 р. – «Про поета та актора, присвята Анатолію Індріцініну» (спільно з Одеською кіностудією).
Сценарист: ред.
- 2014 р. – «Таємниця повітряного замка»;
- 2014-2015 рр. – співавтор дитячо-юнацького пригодницького фільму «Скарб, або Історія про чарівні апельсини»;
- 2015 р. – співавтор проекту «Тарантела пізньої осені»;
- 2016 р. – співавтор проекту «Таємниця старої фортеці»;
- 2016 р. - «Тростина» (співавтор);
- 2016 р. – «Чарівне дзеркало»;
- 2017 р. – «Ох, уже ці дідугани»;
- 2018 р. – «Таємниця старого хронометру»;
- 2019 р. – «Пантеон Одеси»;
- 2019 р. – короткометражна картина «Записка»;
- 2020 р. – «Одесские Толстые…Кто они?»;
- 2020 р. – «Петро Лещенко в Одесі» (співавтор) [11];
- 2021 р. – художній історичний фільм «Посмішка левиці»;
- 2021 р. – документальна стрічка «Слобідське кладовище»;
Акторські кінороботи: ред.
- 1980 р. – «Остання втеча» (реж. Л. Менакер)* (епізодична роль);
- 1986 р. – «Завтра була війна» (епізодична роль);
- 1986 р. – «В Криму не завжди літо» (епізодична роль);
- 2014 р. – «Таємниця повітряного міста»;
- 2014-2015 рр. – «Скарб, або Історія про чарівні апельсини»;
- 2015 р. – «Тарантела пізньої осені»;
- 2018 р. – «Таємниця старого хронометру».
Нагороди та досягнення: ред.
- Диплом лауреата конкурсу кращої книги форуму «Українська книга на Одещині» - за книгу «Пантеон Одеси» (2020 р.)
- Лауреат Гранпрі Міжнародної асоціації діячів літератури та мистецтва «GLORIA» (Німеччина) за телесеріал «Пантеон Одеси» (2020 р.)
- ↑ ЮГ ФИЛЬМ (ru-RU) . Процитовано 2 листопада 2022.
- ↑ Народный артист Украины Ян Табачник - о Игоре Козлове-Петровском (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ Клип Вики Цыгановой «Денежки» (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ Список членів Української кіноакадемії. Вікіпедія (укр.). 25 жовтня 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
- ↑ ВЕСТИ ОДЕССА / гость в студии Игорь Козлов-Петровский (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ Премьера фильма. "Тарантелла поздней осени" (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ "Утро на 7". Гости студии - Игорь Козлов-Петровский, Максимилиан Арбатский и Данил Чумак (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ Час (18.10.18) Ігор Козлов-Петровский. ПРЕМ'ЄРА ДФ "ПОНТЕОН ОДЕСИ" (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ ПАНТЕОН ОДЕССЫ - Песочные часы (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ Премьера фильма «Улыбка львицы» (укр.), процитовано 2 листопада 2022
- ↑ Пётр Лещенко в Одессе (укр.), процитовано 2 листопада 2022