Вікіпедія

Козловський Микола Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козловський.

Мико́ла Фе́дорович Козло́вський (8 травня 1921(1921-05-08), Суми, Харківська губернія — 15 серпня 1996(1996-08-15), Київ) — український майстер фотографічних справ. Заслужений працівник культури України.

Козловський Микола Федорович
Народився 8 травня 1921(1921-05-08)
Суми, Харківська губернія, Українська СРР
Помер 15 серпня 1996(1996-08-15) (75 років)
Київ, Україна
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Діяльність фотохудожник
Галузь фотографія[1]
Знання мов українська[1]
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1986

Біографія ред.

Свій перший фотоапарат Микола Федорович отримав досить незвичайним чином. В підлітковому віці він мешкав в дитячій «комуні Макаренка» (втік з дому в голодний 1932), де приєднався до гуртка авіамоделювання і виграв всесвітній конкурс. Приз — автомобіль і фотоапарат. Автомобіль експропріювали на користь держави, зате камера залишилась.[2]

Перша серйозна робота фотографа — «київський Нюрнберг», суд над полоненими нацистами, що відбувався прямо на Майдані у січні 1946.

З 1948 року працював спеціальним фотокореспондентом журналу «Огонек» по Україні.

На початку 60-х Козловський здійснив велику подорож, за результатами якої вийшла фотокнига «Через 15 морів та 2 океани» (1962). Козловський почав з Болгарії, проїхав через Чехію і Францію на південь до Середземного моря, потім Африка, звідти в Індію і Східну Азію, і нарешті в Японію. В Японії мер Кіото урочисто вручив Козловському ключі від міста.

Лауреат Шевченківської премії 1986 року за фотоальбом «Києве мій».

Серед його творчого доробку більш як 30 фотоальбомів, з них:

  • 1956 — «Пейзажі Закарпаття»,
  • 1960 — «Знову цвітуть каштани» Дмитро Миколайович Бальтерманц, Микола Федорович Козловський, Олесь Гончар (передмова). — Державне видавництво образотворчого мистецтва и музичноï литератури УРСР («Мистецтво»). Тираж 30000. Друк: Московская типография № 2 Мосгорсовнархоза.
  • 1962 — «Через 15 морей и 2 океана» Николай Козловский. «Мистецтво». Тираж 20000. Передмова: Любомир Дмитерко.
  • 1967 — «Карпати кличуть». «Мистецтво». Тираж 16000. Вступне слово І. В. Сідея.
  • 1969 — «Київ та кияни». «Мистецтво». Тираж 15000. Передмова: Василь Большак.
  • 1973 — «В объективе жизнь». «Мистецтво». Тираж 14000. Передмова: Анатолій Софронов.
  • 1976 — «Києве мій». «Мистецтво». Тираж 40000. Художнє оформлення та макет І. А. Семенюка.
  • 1979 — «Київ та кияни». «Мистецтво». Тираж 20000. Післямова: Павло Загребельний. Друк: друкарня «Дело», Любляна.
  • 1982 — «Балет. Етюди і образи». «Мистецтво». Тираж 25000. Друк: Графише Верке Цвикау — ГДР.
  • 1982 — «Фотографии» Николай Козловский. «Планета», Москва. Тираж 20000. Автор вступної статті Станіслав Сергійович Калінічев. Друк: Ордена Октябрьской Революции и ордена Трудового Красного Знамени Первая Образцовая типография имени А. А. Жданова Союзполиграфпрома при Государственном комитете СССР по делам издательств, полиграфии и книжной торговли.
  • 1985 — «Києве мій». «Мистецтво». Тираж 25000. Післямова Миколи Яковича Зарудного. Віддруковано в Югославії: Югославияпублик, м. Белград. Друкарня «Дело», м. Любляна.
  • 1986 — «По Дніпру: від Херсона до Києва». «Мистецтво». Тираж 20000. Автор нарисів Ігор Іванович Засєда.
  • 1987 — «Патоновцы», 2-е издание, переработанное и дополненное. «Наукова думка», Київ. Тираж 6700. Автори вступної статті: Б. І. Медовар, Л. М. Ступак.
  • 1987 — «Київ». «Мистецтво». Тираж 25000. Вірші Бориса Ілліча Олійника. Післямова Олеся Терентійовича Гончара. Віддруковано в Югославії: «Югославияпублик», м. Белград, друкарня БИГЗ Белград.
  • 1993 — «Київ», із змінами. «Мистецтво». Тираж не вказується. Друк: Головне підприємство республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига». (В цілому вміст видання збігається з однойменним альбомом 1987 року, але присутні деякі зміни: відсутня суперобкладинка, натомість ламінована палітурка оформлена як обкладинка попереднього видання, через що обидва альбоми здалеку важко відрізнити; змінена послідовність окремих фото; вилучене принаймні одне зображення — скульптурної групи на чолі з вождем світового пролетаріату В. Леніним на нинішньому майдані Незалежності; на ряді фото червоні прапори грубо заретушовані під жовто-блакитні, що іноді створює комічний ефект: на розвороті стор. 84—85, де зображений літак АН-124 у польоті, червоний прапор на вертикальному оперенні заретушований жовто-синім, але реєстраційний номер борту так і залишився СССР-680125. За словам сина фотомайстра, Миколи Миколайович, Микола Федорович був розчарований цим виданням.)

Серед його робіт — знімки А. Бучми, М. Крушельницького, Н. Ужвій, Є. Пономаренка, Ю. Шумського, М. Романова, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинського, Г. Юри, З. Гайдай, М. Гришка.

Серед учнів — Ю. Бусленко.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ 100 знімків Миколи Козловського — зірки радянської фотожурналістики. amnesia.in.ua. Архів оригіналу за 25 Лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.

Джерела ред.

  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козловський_Микола_Федорович&oldid=40739753