Вікіпедія

Козак Валентина Спиридонівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козак.

Валенти́на Спиридо́нівна Коза́к (нар. 1946, с. Нові Безрадичі, Обухівський район, Київська область, Українська РСР) — українська поетеса, сатирик, перекладач. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України (1979).[1]

Козак Валентина Спиридонівна
Валентина Козак
Народилася 1 липня 1946(1946-07-01) (77 років)
Нові Безрадичі, Обухівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання м. Київ Україна
Діяльність Українська література
Відома завдяки поетеса, сатирик, перекладач
Alma mater ВДПУ
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди

Життєпис ред.

Народилась 1 липня 1946 р. у с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області у родині колгоспників. Працювала на Кіровоградській кондитерській фабриці, в редакції Вінницької обласної молодіжної газети «Комсомольське плем'я» (від 1966 р.). Після заочного закінчення Вінницький педагогічного інституту (1971) була звинувачена у націоналізмі і вимушена перейти на посаду завідувачки корпункту радіогазетної реклами. Керувала письменницьким клубом у Вінниці «Світлиця-Оберіг», працювала в обласному Товаристві української мови ім. Т. Шевченка. Член Конгресу української інтелігенції та руху «За духовне відродження України». Від 1994 р. вела на обласному телебаченні авторську фольклорну програму, була референтом, відповідальним секретарем об'єднання сатириків і гумористів Київської обласної організації НСПУ.[2]

Літературна діяльність ред.

Вірші почала писати з дитинства. Авторка кількох збірок поезії про красу рідного краю, його минувшину і сьогодення:

  • «Сурми серця» (1975);
  • «Чисті роси» (1981);
  • «Поклик літа» (1988);
  • «Кобзарівна»;
  • «Гарячі Барви» (1988);
  • «Рапсода»;
  • «За Україну молюсь» (2011);
  • «Чорно-біла доля» (2012).

Вірші пройняті мотивами народної творчості. Опанувала жанр думи, балади; працює також у жанрі гумору і сатири, літературної пародії, видавши збірки:

  • «Ще сміються в Україні» (1996);
  • «Трапляється й таке…»;
  • «Ваше сміхородіє» (2011).

Автор книг для дітей:

  • віршованої казки «Де росте пшоно?» (Вінниця, 1994),
  • збірки — «Алфавіт-садоцвіт»,
  • «Колосочкова сорочка»,
  • «Пригоди Мишенятка у пошуках зернятка».

Автор фольклорних видань.

У 2013 вийшла її збірка «Барвінок на три голоси. Хронікально-документальний поезофольк». — Київ: Преса України, 2013. — 128 сторінок, ISBN 978-966472-151-3. Ця збірка присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка та 120-річчю подвижниці фольклористки Насті Присяжнюк, репресованої за любов до української пісні. Ця книжка чекала на видання цілих десять років.[3]

На її вірші композитори С. Сабадаш, Р. Скалецький, В. Ткаченко та ін. створили низку пісень. Окремі твори перекладено балкарською, білоруською, кабардинською, молдавською та російською мовами.

Учасниця поетичних фестивалів «Вишневі усмішки», «Сорочинський ярмарок», Руданківських читань.

Член НСПУ (1979) Вступила у Вінницьку обласну організацію і перевелася на облік до Київської обласної після переїзду до столиці.[4]

Нагороди, почесні звання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.. — С. 214.
  2. ↑ Світ врятувався тому, що сміявся! Про В. С. Козак // Сайт «Міжнародна інформаційна спільнота» (Київ)[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 Травня 2014. Процитовано 14 Травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця, 2010. — С. 3, 10.
  5. ↑ «Почесну відзнаку» здобула В. Козак [Текст]: [медалі НСПУ «Почесна відзнака» удостоєна письменниця з Вінниччини Валентина Козак] // Літературна Україна. — 2012. — 26 січня. — С. 12.

Джерела і література ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про літераторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козак_Валентина_Спиридонівна&oldid=42616673