Ковпаківський Герасим Олексійович

Гера́сим Олексі́йович Ковпакі́вський (рос. Гера́сим Алексе́евич Колпако́вский; 4 березня 1819(18190304) — 5 травня 1896) — російський генерал від інфантерії українського походження. Був членом Військової ради і Російського географічного товариства (1882).

Ковпаківський Герасим Олексійович
Народився	4 березня 1819(1819-03-04)
Помер	23 квітня (5 травня) 1896 (77 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Кавказька війна, Революція 1848—1849 років в Угорщині і Середньоазійські володіння Російської імперії
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ключова фігура в історії російського завоювання Середньої Азії. Степовий генерал-губернатор і командувач військами Омського військового округу (1882—1889). Військовий губернатор Семипалатинської області і наказний отаман новостворених Семиріченських козаків (1867—1882). Один із небагатьох російських офіцерів, що пройшов бойовий шлях від рядового до генерала.

Родина

Народився у родині дворян Харківської губернії. Батько — поміщик Олексій Дмитрович Ковпаківський, матір — Параска Іващенко.

Кар'єра

Поступив на військову службу добровольцем (1835), був рядовим піхотинцем Модлінського полку в Севастополі. Брав участь у Кавказькій війні (з 1840), Молдавському поході (1848), придушенні Угорської революції (1849), освоєнні Західного Сибіру (з 1852) й завоюванні Казахстану (з 1858), Зачуйській експедиції і Узун-Агачському бою (1860), Кульджинському поході (1871), Кокандській війні (1875—1876). Приєднав до Росії Ілійський край (1871) і Ферганську область (1876).

Військові звання:

• унтер-офіцер (1840)
• прапорщик (1841)
• полковий ад'ютант (1842)
• полковий квартирмейстер (1844)
• підпоручник (1844)
• поручник (1845)
• штабс-капітан (1849)
• капітан (1854)
• майор (1855)
• підполковник (1860)
• полковник (1860)
• генерал-майор (1862)
• генерал-лейтенант (1871)
• генерал (1885)

Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня (1845), 3-го ступеня (1847), 2-го ступеня (1857), 1-го ступеня (1868); Святого Володимира 4-го ступеня (1849), 3-го ступеня (1865), 2-го ступеня (1873); Святого Георгія 4-го ступеня (1860), 3-го ступеня (1871); Білого Орла (1877); Святого Олександра Невського (1883).

Після звільнення з військової служби (1889) мешкав у Санкт-Петербурзі.

Помер у Санкт-Петербурзі. Похований на Микільському кладовищі Олександро-Невської лаври. Посмертно зарахований вічним шефом 1-го Семеріченського козацького полку (1911).

Джерела

• Колпаковский, Герасим Алексеевич // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
• Колпаковский Герасим Алексеевич // Казачество: энциклопедия. — М., 2003. — С. 164.
• Шишов А. В. Герасим Алексеевич Колпаковский // Шишов А. В. Сто великих казаков. — М., 2007. — С. 314—319.