Кобозєв Микола Іванович

Кобозєв Микола Іванович
Діяльність	біолог
	; ; ;

Кобозєв Микола Іванович (8.10.1901, Кубань, Російська імперія — 1993, Франція) — французький генетик і ветеринар російського походження, співавтор відкриття Т-гену.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобозєв .

Народився на Кубані, служив у Збройних силах Півдня Росії під час громадянської війни в Росії, евакуювався з Криму та емігрував до Франції 1921 року. 1922 року здобув ступінь бакалавра, 1927 року отримав французьке громадянство.^[1]

Закінчив природничий факультет Сорбоннського університету. Надалі працював у Радієвому інституті в 1925-1934 роках під керівництвом Клода Рего та Надії Добровольської-Завадської. Після захисту докторської дисертації 1934 року (опублікована 1935 року) перейшов до генетичної лабораторії Національного музею природознавства. З 1937 року був керівником генетичної лабораторії в Національній ветеринарній школі Альфорта^[en], а надалі став завідувати кафедрою генетики в цьому закладі.^[1]

Був одружений з Наталією Олександрівною Помряскінською (9.05.1891—19.12.1965), разом з якою підготував підручник «Спеціальна генетика для ветеринарної медицини»^[2]^[3]^[4].

Наукові праці ред.

Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N., Kobozieff N, Veretennikoff S. Etude morphologique et genetique de la brachyourie chez les descendants de souris a testicules irradies. // Arch de Zool Exp. — 1934. — № 76. — P. 249—258.
Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N., Kobozieff N. Sur la reproduction des souris anoures. // C R Soc Biol. — 1927. — № 97. — P. 116—118.
Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N., Kobozieff N. Les souris anoures et a queue filiforme qui se reproduisent entre elles sans disjonction. II // C R Soc Biol. — 1932. — № 110. — P. 782—784.
Kobozieff, N., N.A. Pomriaskinsky-Kobozieff. Precis de Genetique Appliquee a la Medecine Veterinaire. Paris: Vigot Freres 1943. 216p
Kobozieff, N; Pomriaskinsky-Kobozieff N.; Gemahling, E, "Hypotrichose periodique chez la souris [Архівовано 8 Червня 2020 у Wayback Machine.]." (1963). Subject Strain Bibliography 1963. 604.

Примітки ред.

↑ ^а ^б Gachelin, G., & Pigeard-Micault, N. (2017). La Fondation Curie, lieu singulier de la recherche en génétique en France entre les deux guerres. Introduction aux publications de Nadine Dobrovolskaia-Zavadskaia (1878-1954). [Архівовано 17 Липня 2020 у Wayback Machine.](фр.)
↑ Участники Белого движения в России — Коа-Кол. Погибшие.рф [Архівовано 21 Квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Российское зарубежье: некрологи 1917–1997. Том 3 [Архівовано 14 Лютого 2022 у Wayback Machine.], с. 331
↑ Подружжя згадується в мемуарах радянського партизана та інженера Олексія Федорова. За його словами в кінці 1950-х років Кобозєв був професором Інституту Пастера, а його дружина мала двох дочок від іншого шлюбу, мешкали в Альфорвілі, неподалік Парижу.Алексей Фёдоров. Моя война, 1941. 2016. 512 с. ISBN 978-5-17-090763-2 [Архівовано 29 Жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[GachelinPigeard-Micault2017-1] а ^б Gachelin, G., & Pigeard-Micault, N. (2017). La Fondation Curie, lieu singulier de la recherche en génétique en France entre les deux guerres. Introduction aux publications de Nadine Dobrovolskaia-Zavadskaia (1878-1954). [Архівовано 17 Липня 2020 у Wayback Machine.](фр.)

[2] Участники Белого движения в России — Коа-Кол. Погибшие.рф [Архівовано 21 Квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

[3] Российское зарубежье: некрологи 1917–1997. Том 3 [Архівовано 14 Лютого 2022 у Wayback Machine.], с. 331

[4] Подружжя згадується в мемуарах радянського партизана та інженера Олексія Федорова. За його словами в кінці 1950-х років Кобозєв був професором Інституту Пастера, а його дружина мала двох дочок від іншого шлюбу, мешкали в Альфорвілі, неподалік Парижу.Алексей Фёдоров. Моя война, 1941. 2016. 512 с. ISBN 978-5-17-090763-2 [Архівовано 29 Жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]