Клімако Кальдерон
Клімако Кальдерон Реєс (ісп. Clímaco Calderón Reyes; 23 серпня 1852 — 19 липня 1913) — колумбійський правник і політик, виконував обов'язки президента Сполучених Штатів Колумбії впродовж одного дня в грудні 1882 року після смерті Франсіско Хав'єра Сальдуа.
| Клімако Кальдерон | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 21 — 22 грудня 1882 року | |||
| Попередник: | Франсіско Хав'єр Сальдуа | ||
| Наступник: | Хосе Еусебіо Оталора | ||
| Народження: |
23 серпня 1852[1] Санта-Роса-де-Вітербо | ||
| Смерть: |
19 липня 1913[1] (60 років) Богота, Колумбія | ||
| Країна: | Колумбія | ||
| Освіта: | Університет Росаріоd | ||
| Партія: | Колумбійська ліберальна партіяd | ||
Біографія ред.
Народився 1852 року в містечку Санта-Роса-де-Вітербо (Бояка). Його батьком був Карлос Кальдерон Реєс і Клотильда Реєс Фонсека, двоюрідна сестра майбутнього президента Рафаеля Реєса Прієто. Був одружений з Амелією Перес Тріаною[2], дочкою президента Сантьяго Переса Маносальви.
Вивчав право в Університеті Росаріо, в якому згодом працював професором приватного та кримінального права[3].
Свою політичну кар'єру Кальдерон розпочав у Бояці, де обіймав посади судді окружного суду Тунхи, депутата Законодавчої асамблеї та куратора освітніх питань в адміністрації Хосе Еусебіо Оталори.
За часів президентства Франсіско Хав'єра Сальдуа займав пост генерального прокурора. 21 грудня 1882 року після смерті президента Сальдуа Кальдерон, відповідно до порядку президентства, очолив державу (дві попередні посадові особи, які мали б стати тимчасовим президентом, Рафаель Нуньєс і Хосе Еусебіо Оталора, були в той момент відсутні). Його президентство виявилось найкоротшим в історії Колумбії. Єдиним наказом, відданим на посту голови держави був наказ військам генерала Серґіо Камарго не виконувати наказів уже покійного Сальдуа[4]. Вже наступного дня Кальдерон передав президентські повноваження Хосе Еусебіо Оталорі. Попри настільки короткий термін президентства Кальдерона включено до переліку голів держави разом з його попередником і наступником[5].
Окрім іншого, Кальдерон у різні роки обіймав також посади міністра закордонних справ та генерального консула Колумбії в Сполучених Штатах Америки.
Літературні праці ред.
Кальдерон особливо цікавився історією та фінансами, написавши кілька праць з тієї тематики:
Примітки ред.
- ↑ а б Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ Revista Credencial Historia (серпень 1996). Colombia, Primeras Damas (ісп.) (вид. 80). Bogotá: Luís Ángel Arango Library. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ López Ocampo, Javier (1 грудня 2004). Climaco Calderón Reyes (ісп.) . Bogotá: Biblioteca Virtual del Banco de la República. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 28 лютого 2020.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) - ↑ Camargo Pérez, Gabriel (1972). Sergio Camargo, el Bayardo colombiano; (desarrollo político de Colombia en el siglo XIX) (ісп.) . Bogotá: Instituto Colombiano de Cultura. с. 279. OCLC 1312994. Процитовано 29 лютого 2020.
- ↑ Clímaco Calderón Reyes (ісп.) . Presidencia de la República de Colombia. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
- ↑ El curso forzoso en los Estados Unidos
- ↑ Elementos de hacienda publica
- ↑ Colombia 1893
Посилання ред.
- Ocampo López, Javiero. Clímaco Calderón. [1] (ісп.) . Banco de la República, Colombia. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
- Víctor Moreno, María E. Ramírez, Cristian de la Oliva, Estrella Moreno y otros (1 червня 2019). Clímaco Calderón. Buscabiografias.com (ісп.) . Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 лютого 2020.