Кливак Ілля Теодорович
| Частина інформації в цій статті застаріла. (липень 2020) |
Ілля́ Теодо́рович Кливак (29 липня 1880 — 10 квітня 1942) — священник Української греко-католицької церкви. Репресований радянською владою.
| Кливак Ілля Теодорович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 липня 1880 Перемилів, Австро-Угорщина |
| Помер |
10 квітня 1942 (61 рік) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Львівська духовна семінарія Святого Духа |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
Біографія ред.
Народився 1880 року в селі Перемилів (нині Гусятинський район Тернопільської області) у сім'ї селянина. У 1902–1906 роках навчався у Львівській греко-католицькій духовній семінарії. Рукоположений 28 жовтня 1906. У різні роки служив у різних парафіях Прикарпаття.[1] Федя (Теодора[2][джерело?]).
З початком першої світової війни служив у формуванні Українських січових стрільців. У 1914 році заарештований та висланий до Симбірська. Із заслання в Галичину повернувся навесні 1915 року. В 1917–1919 роках жив в Одесі. Був парохом греко-католицької громади, яка перед приходом більшовиків налічувала майже 4000 вірних. Заснував перший в Одесі греко-католицький храм.[3]
Після повернення у Галичину — адміністратор парафій у Язловці (1918–1919) і Полівцях (1919–1922). [джерело?]У 1921–1939 роках — парох у селі Мшанець. Тут він на місці братської могили Січових стрільців організував побудову пам'ятника усім борцям за волю України та полеглим за народну справу (1922). Вів національно-просвітницьку діяльність, був головою осередку товариства «Просвіта», гуртків «Відродження» та «Самоосвітник», створив кооператив «Поміч», кредитну спілку «Bipa», районну молочарню.[4]
У 1938 році за «антидержавну діяльність» був виселений з Мшанців[джерело?] до села Тисменичани. Після радянської окупації 1939 року повернувся до Мшанців. У травні 1940 року в місті Буданів його заарештував НКВС. Через чотири місяці його засудили до 10 років заслання та етапували до Середньої Азії. Помер 10 квітня 1942 у тюрмі Ташкента.
Реабілітований на підставі статті І Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року.
Сім'я ред.
Його дочка Надія Мирослава вийшла заміж за відомого українського композитора Миколу Колессу.
Примітки ред.
- ↑ Сивицький, Д. Нескорений отець Ілля Кливак [Архівовано 18 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // Золота пектораль. — 2013. — 13 травня.
- ↑ У ТЕСі — Федора; див.: Мельничук, Сивицький, с. 282.
- ↑ Олександр Музичко. Українські релігійно-церковні традиції Одеси [Архівовано 18 Листопада 2018 у Wayback Machine.]. Газета День — 2011. — 11 серпня.
- ↑ Ігор Тарас Ілля Кливак: пророк Одещини [Архівовано 18 Листопада 2018 у Wayback Machine.].Православные католики Одессы — 2008. — 26 квітня.
Джерела ред.
- Ілля Кливак. ternopedia.te.ua. Тернопільська енциклопедія. Архів оригіналу за 24 Червня 2020. Процитовано 17 Квітня 2019. [неавторитетне джерело]
Література ред.
- Отець Ілля Кливак: будівничий храму та релігійно-національного єднання // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.