Клем Євгенія Лазарівна
Євгенія Лазарівна Клем (20 грудня 1898, Белград — 3 вересня 1953, Одеса) — український радянський педагог, керівник групи опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк»[1].
| Клем Євгенія Лазарівна | |
|---|---|
| Народилася |
20 грудня 1898 Белград, Королівство Сербія |
| Померла |
3 вересня 1953 (54 роки) Одеса, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Другий християнський цвинтар |
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | педагог |
| Заклад | Одеський державний педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського |
Біографія ред.
Євгенія Лазарівна Клем народилася 20 грудня 1898 року в Белграді у родині серба Лазаря Радаковича та росіянки. У 1903 році родина переїхала до Одеси. У 1917 році закінчила гімназію[1].
Учасниця громадянської війни в Росії. Під час Громадянської війни познайомилася і вийшла заміж за литовського бійця Роберта Клема, який згодом загинув. Після війни повернулася до Одеси, закінчила Одеський інститут народної освіти і поїхала добровольцем працювати шкільним вчителем на Далекий Схід.
У 1930-х роках повернулася до Одеси, вела курс методики викладання історії в Одеському педагогічному інституті. Розпочала роботу над кандидатською дисертацією «Бесіда як метод педагогіки».
Під час нацистської навали у 1941—1945 роках служила військовим фельдшером та перекладачем у Приморській армії, брала участь в обороні Одеси та Севастополя, була керівником однієї з груп опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк».
У 1946—1953 роках викладала на історичному факультеті Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського[2].
Пішла з життя 3 вересня 1953 року. Похована на 2 християнському кладовищі в Одесі[3].
У 1964 році на могилі встановлений пам'ятник, виготовлений на кошти колишніх ув'язнених концтабору «Равенсбрюк» та колег з педінституту.[1].
Вислови ред.
- «…Євгенія Клем у полоні стала взірцем справжнього солдата, який бореться з противником до останнього подиху усіма можливими засобами. Для багатьох її подруг по неволі вона залишилася зразком стійкості і оптимізму…», — Т. Пастушенко[4].
- «…Євгенія була душею і розумом не тільки радянського Опору, але й всього антифашистського Опору в таборі…», — Еріка Бухман[5].
- «…Ця мужня жінка змогла об'єднати нас в одну дружну сім'ю…З перших днів перебування у таборі вона всіляко намагалася вберегти нас від відчаю, безнадійності, вселяла віру в перемогу, намагання боротися за життя…», — В. Мелещенко[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в Пастушенко Т. Жіночі історії Другої світової. Євгенія Клем. old.uinp.gov.ua. Український інститут національної пам'яті. Архів оригіналу за 16 Липня 2020. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Память огненных лет, 1990.
- ↑ Чернаков Г. Клем Евгения Лазаревна (1898—1953). jewmil.com. Процитовано 5 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ Пастушенко Т. (27 червня 2016). Не знаю, в чому моя вина. Може, в тому, що я була військовополоненою. istpravda.com.ua. Історична Правда. Архів оригіналу за 6 Липня 2020. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ а б И. И. Лозовая. Боевое задание // Они победили смерть: сборник. — Москва : Государственное издательство политической литературы, 1961. Архівовано з джерела 5 липня 2020 (рос.)
Джерела та література ред.
- Память огненных лет: О випускниках, студентах и сотрудниках института — учасниках Великой Отечественной войны / ОГПИ им. К. Д. Ушинського; Авт.-сост.: К. Б. Бабенко, К. А. Бондаренко, В. Г. Орищенко. — Одесса : Маяк, 1990. — 119 с. (рос.)
- М. Коршунов Трилистник // Правда. — 1982. — 3 апреля. (рос.)
- Історики Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: Біографічний словник / В. М. Букач. — Одеса : ПНПУ, 2020. — С. 39.
- Медников А. М. Берлинская тетрадь // Доля бессмертия. — Москва : Советский писатель, 1973. — 512 с. (рос.)
Посилання ред.
- Мемориал ВОВ. Клем Евгения Лазаревна [Архівовано 5 Липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Клем Евгения Лазаревна (1898—1953). // https://www.jewmil.com/biografii/item/1401-klem-evgeniya-lazarevna [Архівовано 5 Липня 2020 у Wayback Machine.]