Київське товариство лікарів
Київське товариство лікарів, або Товариство київських лікарів — організація лікарів міста Києва, заснована 1840 року. Існувала до 1928 року.
Заснування ред.
У витоку товариства стояли лікарі Карл Боссе[ru], Л. Ф. Гротковський, Ф. Ф. Мерінг[1]. Відкриття Товариства урочисто відбулося 29 жовтня 1840 року. Першим президентом став інспектор лікарської управи хірург Іван Кудрявцев, а секретарем — штаб-лікар С. І. Волинський. Засідання було висвітлено статтями в газетах «Друг здравія[ru]» та «Сєверная пчела».[2]
Основними задачами товариства було об'єднати лікарів та дослідників медицини з метою поліпшення лікування хвороб та профілактики їх розповсюдження.
1850 року Міністерством внутрішніх справ імперії був затверджений статут товариства.
Діяльність ред.
У 1881 році за ініціативи Товариства був створений «Гурток лікарів з метою лікарських чергувань», перший аналог міської служби швидкої допомоги.[3]
З 1886 року при Товаристві почали проводитися перші в світі «Народні медичні читання».
При Товаристві працювало санітарно-статистичне бюро. Товариство сприяло щепленням проти віспи, розробило інструкції щодо боротьби з інфекційними хворобами.[4]
Першу жінку-лікаря на прізвище Тальберг у товариство запропонував прийняти Юлій Мацон у 1881 році, проте тоді члени товариства відмовили. Першу лікарку прийняли 1882 року.[5]
11 листопада 1892 року в журналі «Врач» було опубліковано листа про вихід з товариства професорів Володимир Підвисоцького, Павла Морозова[ru], Олексія Садовеня, Василя Чернова, Якова Якимовича на знак незгоди з політикою голови товариства Никанора Хржонщевського[6].
1895 року при Товаристві київських лікарів було створено хіміко-мікроскопічний кабінет за ініціативою Федора Леша.
1910 року Товариство відкрило «Лікарню лікарів-спеціалістів» (Георгієвську) для нужденних.
Члени товариства ред.
Президенти ред.
- Іван Кудрявцев (1840—1849)
- Володимир Караваєв (1849—1857)
- Сергій Алфер'єв (1857—1860)
- Християн Гюббенет (1860-69)
- Никанор Хржонщевський (1869—1872)
- Юлій Мацон (1872—1881)
- Григорій Мінх (1882—1886)
- Никанор Хржонщевський (1886—1892)
- Федір Леш (1894-97)
- Карл Тритшель (1897—1913)
- У 1914-1916 президент невідомий
- Василь Образцов (1917-1920)
- Феофіл Яновський (1922-1928)
Почесні й дійсні члени ред.
І. І. Мечников, С. П. Боткін, М. І. Пирогов, І. М. Сєченов, Л. Пастер та інші.
Секретарем був Т. О. Маковецький.
Видання ред.
- Праці Товариства київських лікарів (рос. «Труды Общества киевских врачей») (з 1894 року)
- Протоколи Товариства київських лікарів (з 1863 року)
Дочірні організації ред.
Акушерсько-гінекологічне товариство ред.
Акушерсько-гінекологічне товариство засновано 1886 року. Його очолювали Георгій Рейн[ru], Григорій Писемський та інші. Його членами були: професор Василь Образцов, проф. Сергій Томашевський, професор Володимир Підвисоцький та інші. Товариство видавало «Протоколи засідань акушерсько-гінеколічного товариства в Києві» у 1887—1913 роках.
Товариство боротьби із заразними хворобами ред.
Товариство боротьби із заразними хворобами було засновано 14 квітня 1895 року. Основними задачами цього товариства було поширення знань серед лікарів та населення для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань. Для наукових досліджень у галузі бактеріології в жовтні 1896 року було організовано Бактеріологічний інститут, який очолив Олександр Павловський, учень Коха та Пастера. З 1897 року товариство проводило курси з бактеріології для лікарів.[4]
Інші ред.
- Фізико-медичне товариство (1896). Керівник Михайло Стуковенков.
- Психоневрологічне товариство (1897). Керівник Іван Сікорський.
- Дерматосифілідологічне товариство (1900). Керівник Сергій Томашевський.
- Товариство дитячих лікарів (1900). Керівник Василь Чернов.
- Київське товариство для боротьби з туберкульозом (1901) Тритшель, Високович, Яновський.
- Хірургічне товариство (1908). Керівник Микола Волкович.
Примітки ред.
- ↑ В деяких джерелах — «А. Ф. Мерінг». Відомому лікарю Фрідріху Мерінгу 1840 року було 18 років і в Києві він тоді ще навіть не бував.
- ↑ Самойленко Н. Питання профілактики захворювань у роботі Товариства київських лікарів (друга половина ХІХ –початок ХХ століття) // Гуманітарний вісник державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: Зб.наук.статей.–Переяслав-Хмельницький, 2012.–Вип. 27. –С.247-251 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2018. Процитовано 29 червня 2018.
- ↑ Київській міській станції швидкої медичної допомоги — 100 років. Аптека, № 26 (347), 1 июля 2002 [Архівовано 1 Грудня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Левченко, І. М. Медичні товариства України у другій половині XIX- на початку XX століття: з історії вітчизняної медицини. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Історія / відп. за вип. С. Федака. — Ужгород: Говерла, 2014. — Вип. 1 (32). — С. 13–18 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 Вересня 2018. Процитовано 29 Червня 2018.
- ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Преодоление предрассудков, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 77
{{citation}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Письмо киевских профессоров, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 112
{{citation}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка)
Джерела ред.
- Товариство київських лікарів [Архівовано 21 Листопада 2016 у Wayback Machine.]. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Товариства науково-медичні. Енциклопедія Київського університету [Архівовано 21 Серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Товариство київських лікарів. До 170-ї річниці заснування [Архівовано 25 Січня 2020 у Wayback Machine.] : бібліогр. покажч. / Нац. наук. мед. б-ка України, Київ. міськ. наук. інформ.-аналіт. центр мед. статистики; уклад. Л.Є. Корнілова, Н.І. Мамєдова, В.Т. Нековаль, В.В. Недельчева. – Київ : Нац. наук. мед. б-ка України, 2010. – 119 с.